Вчора у Каннах завершився один з наймасштабніших та найпрестижніших міжнародних кінофестивалів. Журі, яке очолювали режисери Джоел та Ітан Коени, визначило найкращі стрічки.
Серед картин, які забрали головні призи Канн - переважно історії людей з важким життям, серйозні драми, нелегкі долі. Саме такі фільми вже не вперше стають фаворитами кінофестивалю, а потім забирають головні нагороди.
Публіку та журі Каннського кінофестивалю цікавлять специфічні, кон'юнктурні стрічки. Усі картини, відзначені призами Каннського кінофестивалю 2015 року торкаються гостросоціальних питань, що залишається трендом щорічної програми Канн.
Найкращий фільм Каннського кінофестивалю 2015 – "Діпа" Жака Одіара
Цьогорічною переможницею, володаркою "Золотої пальмової гілки", стала складна історія емігранта, який переїхав з Шрі-Ланки до Франції. Французький режисер Жак Одіар представив каннській публіці гостросоціальну драму, у якій зняв непрофесійних акторів, чим додав у стрічку своєрідну свіжість та відчуття "справжності" подій, і, як бачимо, не прогадав.
Фільм розповідає про чоловіка на ім'я Діпа (Dheepan), який емігрує до Франції з рідної Шрі-Ланки разом з дівчиною та її 9-річною донькою. Утрьох вони вимушені вдавати з себе родину, аби разом долати всі перешкоди, які обов’язково виникають у непростому житті емігрантів.
Долю героя аж ніяк не можна назвати безхмарною: колишній учасник війни у Шрі-Ланці після переїзду до Франції змінив чимало місць роботи. Діпа спочатку був вуличним продавцем іграшок, потім прибиральником. Однак стан війни всередині Діпа не зникає і за межами Шрі-Ланки, навіть у Франції Діпа стає заручником пережитих подій.
Після показу в Каннах стрічка стала одним з фаворитів кінофестивалю: зал супроводжував фінальні титри оваціями. Справедливим буде зазначити, що до успіху фільму доклав руку не лише Жак Одіар як режисер.
Безпрограшним варіантом стало його рішення задіяти в якості головного актора справжнього політичного активіста з Шрі-Ланки, який, до того ж, брав участь у війні, покинув батьківщину та опублікував книгу, в якій описав свою воєнне життя.
Володар Гран-прі Канн – "Син Саула" Ласло Немеша
Другу за значимістю нагороду цьогорічного Каннського кінофестивалю отримала стрічка угорського режисера про Голокост, яка, до речі, також вважалася фаворитом Канн, тож її нагородження не стало несподіванкою. Повнометражний дебют Ласло Немеша – картина "Син Саула" – це історія в’язня Освенціма, який вважає єврейського хлопчика, вбитого в газовій камері, за свого сина та хоче поховати його згідно з юдейськими традиціями.
Приз журі – "Лобстер" Йоргоса Лантімоса
Стрічка грецького режисера Йоргоса Лантімоса "Лобстер" отримала нагороду журі Каннського кінофестивалю. У фантастичному трилері є місце і коханню, і гумору.
Сам сюжет картини не позбавлений відтінку абсурду. Події картини розгортаються у найближчому майбутньому. Самотніх людей у цьому новому суспільстві арештовують та відсилають у моторошний готель, де вони мають знайти собі пару протягом 45 днів. У випадку, якщо за 45 днів зустріти кохання арештантам не вдасться, їх перетворять на тварин та відпустять у ліс.
Головний герой – персонаж Коліна Фаррелла – архітектор, який хотів би стати лобстером (можливість обирати тіло тварини для перевтілення залишили).
Чому лобстером – тому що вони мають блакитну кров та живуть у морі. Єдине, що не подобається йому – це те, що лобстерів їдять. В готелі Фаррелл живе з собакою – це його брат, який не встиг знайти своє кохання за 45 днів.
Люди у цьому світі майбутнього одразу думають про те, ким хотіли б стати, адже розуміють, що покохати когось за короткий час та на замовлення – набагато складніше.
Найкращим режисером Каннського кінофестивалю став Хоу Сяосянь, який представив публіці стрічку "Вбивця"
Картина тайванського режисера Хоу Сяосянь – це історична драма, що розповідає про Китай часів Середньовіччя за правління династії Тан. Головна героїня – холоднокровна вбивця-професіонал, яка має вбити чоловіка, якого колись кохала. У центрі стрічки – почуття героїні, моральний вибір, вагання жінки та її "професійний обов’язок".
Фільмом, який відзначився найкращим сценарієм, стала драма Мішеля Франка – "Хронік"
Фільм американського режисера Мішеля Франка, який виступив одночасно і сценаристом картини, розповідає про лікаря Дейва, який працює медбратом з душевнохворими пацієнтами.
Поза роботою Дейв – закомплексований і незграбний. Він залежить від своїх пацієнтів та відчуває потребу в них так само, як і вони в ньому. Картина розбита на кілька окремих сцен, які складають загальну історію. В основі стрічки – емоційні переживання Дейва, зміни в його житті, спричинені прив’язаністю до своїх підопічних.