Мар’їнка. Для чого Путіну ва-банк?

Російське керівництво переконливо доводить, що логіка та здоровий глузд не належать до резонів для поведінки країни, у якої є на озброєнні ядерний арсенал. На жаль, сподіватися на швидку реакцію Заходу у цьому випадку не доводиться

Сепаратисти та російські військові спробували захопити Мар’їнку, не рахуючись зі своїми втратами. Як видається, досягнення військового успіху для них було другорядним завданням, оскільки на Донбасі продовжує точитися гібридна війна. Першочерговим було створення інформаційного приводу для адептів паніки в українських соціальних мережах. Друге завдання – провокування Збройних Сил на застосування артилерії, яка мала бути відведена у відповідності з Мінськими домовленостями. Показово, що вчора на зустрічі Контактної групи в столиці Білорусі російський представник Азамат Кульмухаметов першим вийшов з-за столу переговорів, наче подавши сигнал для наступу бойовиків.

Ввечері 3 червня до позачергового засідання почала готуватися Рада Федерації Росії. Прогнозувати напевне її рішення складно, швидше за все, вона видасть дозвіл на використання російських військ з "миротворчою метою" на сході України. Після захоплення в полон двох російських співробітників ГРУ Кремль мало опікується збереженням правил політичної пристойності. Проте дозвіл не означає, що російські війська у миротворчому камуфляжі швидко увійдуть на територію Донбасу. До речі, інтегрувати самопроголошені республіки до складу Росії керівництво цієї держави намірів не має, навпаки, протягом останнього часу і Путін, і його вірний дипломат Лавров наголошували на єдності України.

Росія прогнозовано підвищує ставки напередодні самміту "Великої сімки". Розставання Путіна з клубом лідерів провідних держав світу посилене не лише низкою заяв про неможливість його повернення до цього поважного зібрання, але і конфузом з президентом ФІФА Йозефом Блаттером, який не оцінив кремлівської підтримки та подав у відставку. Схоже, Росія вирішила, що знайшла спосіб, щоб цивілізований світ рахувався з нею  через ескалацію конфлікту в Україні.

На жаль, розрахунки кремлівських стратегів є справедливими в одному: очікувати на швидку та консолідовану реакцію Заходу не доводиться. Швидше за все,  в Москві усвідомили, що послаблення санкцій на саміті ЄС не буде, і вирішили розпочати "примус до реінтеграції України", заливаючи кров`ю донецькі степи.  Путін у такий спосіб вчергове йде на загострення ситуації з Заходом, насамперед зі Штатами, які заявили, що виконання Мінських домовленостей недостатньо для скасування санкцій проти Росії.

Що в цій ситуації робити Україні? Не сіяти паніку, допомагати нашим військовим та не сподіватися зайвий раз на Захід. Сильна та впевнена у своїй потужності Україна потрібна виключно власним громадянам, і їх критична маса має виникати  не лише в кризових ситуаціях. На нас чекають непрості часи, проте підстав для капітуляції немає.