Вчора, 2 червня, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо провів декілька офіційних зустрічей із російськими лідерами, в тому числі з Путіним та Медведєвим. За день до візиту голова словацького уряду дав розлоге інтерв’ю російському державному інформагентству ТАСС, а трохи пізніше провів вже телефонну розмову з українським президентом Петром Порошенком.
ТАСС прем’єр розповів, що закликає скасувати санкції проти Росії, бо вони несуть також збиток Європі. І навіть видав зовсім недоречне порівняння з санкціями, які США запроваджували проти Куби. А от Порошенку Фіцо заявив, що Словаччина як відповідальна держава надалі підтримуватиме єдність ЄС щодо антиросійських санкцій.
Словацький прем’єр продемонстрував на диво гнучку позицію, яку радше слід назвати – роздвоєнням політичної особистості.
Але якщо відкинути дипломатичну гру (Фіцо вже заявляв про відміну санкцій) і конкретний приклад зі Словаччиною, то це вже далеко не перший приклад, коли маленькі "друзі Путіна" в Європі відходять надто далеко від спільної позиції ЄС. Угорщина Орбана, Греція Ципраса та Сербія і Болгарія. Всі ці країни все більше затягуються в залежність від Росії через газові, атомні проекти та товарообіг.
Санкціями народ не прогодуєш
За словами Роберта Фіцо, через санкції торговий обіг між Словаччиною та Росією впав на 20%. У 2014 році він склав $8,1 млрд, російський експорт до Словаччини - $ 5,2 млрд, імпорт - $2,9 млрд . Країна постачає до РФ автомобілі, електричні прилади та обладнання, лікарські препарати. З Росії словаки отримують сировину - газ, нафту, ядерне паливо, кам'яне вугілля.
Атомна залежність
Важливим для енергетики Словаччини є завершення будівництва третього і четвертого блоку АЕС "Моховце". А цей проект реалізовується в тісній співпраці з російським "Росатомом". Зокрема, паливна компанія "ТВЕЛ" (входить в держкорпорацію "Росатом") підписала з компанією "Словацькі електростанції" контракт на поставку в 2012-2017 рр. російського ядерного палива.
Цікаво, що схожим "атомним методом" Росія нещодавно прив’язала до себе Угорщину. Дала кредит у 10 млрд євро на розширення єдиної в країні АЕС "Пакш", але в обмін на контракт із постачання ядерного палива того ж ТВЕЛ на 10 років (РФ хотіла на 20 років, але ЄС не пропускав угоду).
Російська нафта та газ
Енергетика Словаччини також залежна від російської нафти та газу. В 2015 році країни продовжили до 2029 року угоду, згідно з якою по нафтопроводу "Дружба" Росія постачає до Словаччини до 6 млн тонн нафти щорічно і стільки ж йтиме транзитом у ЄС.
Газові поставки взагалі є надважливим для країни питанням. Словаччина - наступна після України ланка транзитного газового коридору з Росії в ЄС. Транзит російського блакитного палива для цієї маленької країни приносить суттєві кошти. До того ж сама Словаччина отримує близько 90% газу від Росії.
Варто згадати умовляння України дозволити реверс зі Словаччини. Урядовці країни були ніби і не проти, і Євросоюз наполегливо попросив, але страх перед тим, що Росія скоротить газові постачання досить довго заважав налагодженню реверсу.
Зараз же в інтерв’ю ТАСС Фіцо заявляє, що на Словаччину тиснули в питанні реверсу, але країна передусім відповідала за дотримання договорів із "Газпромом", щоб вони не були порушені.
Газопровід "Турецький потік"
Ну, і, звичайно, нова "священна корова", якій останнім часом поклоняються європейські друзі Путіна – газопровід "Турецький потік". Проект в основі енергетичний, але Росії він потрібен більш як геополітичний – обійти газовою трубою Україну.
Читайте також: Турецький недогамбіт. Чому Європа не купуватиме російський газ в Туреччині.
На зустрічі з Медведєвим Фіцо запропонував Росії спільний проект із Болгарією, Румунією, Угорщиною та Словаччиною, який би допоміг приєднатися до "Турецького потоку". Словацький прем’єр навіть вважає, що і ЄС повинен приєднатися до нього.
Така заява говорить про одне – Словаччина вже змирилася з тим, що Росія остаточно обійде її газовою трубою, як і Україну. Тому Фіцо вирішив напрошуватися до іншого російського газопроводу.
Проте дуже дивною здається короткозорість як Словаччини, так і Греції з Угорщиною, які стали лобістами проекту в Європі. Вони не зробили висновків з того, що ЄС не дав збудувати Росії попередника потоку турецького – газопровід "Південний потік".
І це при тому, що "Турецький потік" є ще менш вигідним для ЄС (ніж транзит через Україну) та має прямого конкурента – TANAP, на який в Євросоюзі роблять більші ставки.
Потенційні зрадники ЄС
Останнім часом стає очевидним те, що згадані вище країни не просто симпатизують, а конкретно напрошуються в друзі до Росії. І що найбільш дивно, ці далеко не економічні лідери Європейського союзу наче не розуміють, що таким підігруванням Путіну вішають на себе клеймо потенційного зрадника.
Адже вони завдяки короткостроковим економічним та енергетичним перевагам готові кинутися в російський зашморг, забувши про цінності ЄС, у який так прагнули вступити. Тепер для ЄС стає більш очевидним, у кого завжди є напоготові ніж в спину союзу. А Україні не варто наївно думати, що агресія Путіна змусить всі європейські країни забути, що гроші для них завжди на першому місці.
Читайте також: Географія потенційних зрадників. Хто перший продасть Євросоюз Путіну