Про Порошенка та Олексія Таруту
Я сподіваюся, що Президент не розібрався в ситуації. Я сподіваюся, що це не реакція на ту критику, яку я постійно висловлюю в ЗМІ, на ті дії всіх гілок влади, які зараз неефективні, на жаль. І зараз я не можу пояснити по-іншому, тому що, починаючи ще з березня минулого року, ми робили все, щоб лінія оборони... Спочатку ми прорили рів на відстані 110 км уздовж усього кордону від Новоазовська і в бік Тореза і цим забезпечили повністю захист кордону Донецької області. І ми всі знаємо про те, що бойовики і танки проходили тільки через Луганську область.
Це була перша наша ініціатива, ніхто нам не давав команди, ми розуміли, що це потрібно буде і, починаючи з липня минулого року, активно робили оборонні укріплення, розуміючи, що основна проблема наших втрат була пов'язана з тим, що відсутні нормальні інженерні, фортифікаційні споруди, які повинні захищати наших бійців, і тоді вони будуть більш ефективними, і ми це зробили. Ми не займалися показухою, нікого не піарили, а постійно це робили, вкладаючи туди і душу, і кошти - кошти від багатьох волонтерів та бізнесу з Маріуполя, підприємств. І ми зробили ті рубежі, які не дозволили, незважаючи на велику чисельність танкових військ, артилерії і бойової піхоти, причому це були російські військові, зайти в Маріуполь.
Маріуполь був для російських військових головним ударним напрямком, і постійно говорили про це. Всі підозрювали, що Маріуполь є останнім форпостом для реалізації планів по захопленню Півдня і з'єднанню його з Кримом, і ми це не дали зробити. Більше того, ми ні на місяць не зупиняли це будувати за свої кошти і, починаючи з жовтня, я звертався до всіх, у тому числі до Президента, і говорив про те, що зробіть висновки, що ми зробили в Маріуполі, і давайте все-таки побудуємо інженерні споруди по всій лінії фронту.
Тому це чи то неправильна інформація, чи то чиновники для виправдання своєї бездіяльності вирішили "перекинути" все на сектор "М", на брата. Брат стільки вклав сили, стільки душі, стільки коштів. Більше того, частину техніки під обстрілами було знищено, частину людей поранено, але про це нікому не говорили. І ми зробили дуже хорошу, надійну лінію оборони, навіть без цього рішення, яке ухвалив уряд (107-ма постанова Кабміну від 18 грудня). А далі нехай Президент розбереться з тими чиновниками, які повинні були реалізувати, і бюрократія, на жаль, затягла цей процес. При термінах планових 2,5 міс вирішили зробити показуху і зробити за 10 днів. Тому, я думаю, що Президент розбереться, зробить висновки і зрозуміє, хто ж насправді реально захищає, а хто на цьому піариться.
Я ніколи не був олігархом
Я ніколи не був олігархом. Ніколи не був у владі, ніколи не використовував владу, ніколи в мене не було депутатів і ніколи не будував свою кампанію. При цьому у мене була абсолютно прозора і чиста репутація, що дозволяє залучати західні кредити, тим більше кредити фінансових установ Світового банку. Там дуже жорсткі інституції, які не фінансують, не дають кредитні ресурси, якщо хтось із позичальників якось інтегрований із владою.
Тому я довів, що можна мізками робити великі проекти і реалізовувати їх, створювати капіталізацію свого бізнесу, робити європейську інтеграцію. Ми це робили, купували європейські заводи, коли ще про це тільки казали, я вже в 2003 році купував підприємства в Угорщині, Польщі і при цьому переміг на відкритих, прозорих конкурсах світових грандів (європейських, американських, російських). Ми перемогли з великим відривом.
Тому я завжди був віддалений від політики, це була моя принципова позиція, ніколи не хотів йти у владу і розумів, що можна бути ефективним, не спираючись на владу.
Про зустрічі з українськими президентами
Насправді з Кучмою я зустрічався не так багато. Він - промисловець, я теж із промисловості. Наші директори зустрічалися, і я тоді як відповідальний за зовнішньоекономічну діяльність, звичайно, був присутній при деяких зустрічах, практично був у Президента двічі. І питання йшло якраз про гуманітарну допомогу: коли будували "Артек", він попросив бізнес підключитися, і ми тоді активно допомагали у будівництві та модернізації "Артека". Більше ніяких питань я з Кучмою не обговорював.
З Віктором Андрійовичем - так, на початковому етапі, що стосується культорологічних проектів, ...Батурина. Була ініціатива з мого боку, вона була підтримана, і я активно цим займався. Після того, як Віктор Андрійович, на жаль, змінив існуючий десятирічний контракт по газу, у нас стосунки розійшлися, і я особливо не сумував. Мені було шкода країни, де змінили дуже важливий, довгостроковий контракт по газу.
Про продаж частини бізнесу російському "Зовнішекономбанку" та статтю російського Forbes про фінансування кампанії Тимошенко
Я вже давав коментарі Forbes. По-перше, про цю операцію ніхто не знав, якби про неї дізналися, вона б розвалилася, бо я розумів, що з приходом Віктора Федоровича у мене буде реальна загроза, тому що я завжди був принциповий і займав абсолютно проукраїнську позицію, особливо під час Помаранчевої революції. Він знав, що мої діти ходили на Майдан, я ходив туди, і, звичайно, він цього не міг пробачити.
Для того щоб ризики зменшити, ми знайшли російського партнера, який побачив потенціал нашої компанії, побачив ту інноваційну модернізацію, яку ми здійснили. І вони порахували, що можна зробити операцію, і при цьому у нас йшов партнер, який сказав, що не хоче далі займатися розвитком металургії, а хоче самостійно жити, це Віталій Гайдук. Він ніколи не був усередині компанії досить активний, він займався своєю справою. Він не сильно хотів вкладати в нашу металургію. І тому у нас, з одного боку, була проблема з викупу частки акціонера, а з іншого боку - мені потрібно було застрахуватися від можливої анексії Віктором Федоровичем.
Тому ми зробили операцію, про неї ніхто не знав, і в тому числі Юлія Володимирівна. Тому - це все якісь інсинуації і брехливі звинувачення.
"Зовнішекономбанк" прокредитував компанію, "Зовнішекономбанк" - партнер, і коли я приймав рішення стати губернатором, я розумів ризики, розумів те, що бізнес заарештують, і я свідомо йшов на цей крок, розуміючи що зараз, коли стоїть вибір - країна чи особистий бізнес, то потрібно обирати країну.
Про рішення стати губернатором Донеччини
Партнерство з російськими акціонерами умовне, бо вони відразу ж заарештували акції (у квітні). І після цього я жодного разу не спілкувався з нашими акціонерами. Я вважав, що для них може бути небезпечно, якщо я буду дзвонити, вони мені не дзвонили, і тому не спілкувалися з ними. Я не погоджував свої рішення, я його всередині прийняв, розуміючи, що потрібно рятувати Донецьку область. Тоді я ще розраховував, що ми кризовими заходами зможемо заспокоїти ситуацію. Я не припускав, що так буде розвиватися російський сценарій, і, звийчайно, тоді ще була впевненість, що ми зможемо реформами змінити ситуацію. Тому я прийняв таке рішення.
Я не донецький, а маріупольський
Різниця у чому: Маріуполь - найстаріше місто в Донецькій області, місто металургійне, морське місто, свої традиції. Коли мене запросили в Донецьк, я нікого не знав. Тоді було розроблено програму, концепція її показала абсолютну життєвість, були створені такі ж аналогічні індустріальні союзи Луганської, Харківської, Дніпропетровської областей. Там тепер все не реалізувалося, а ми змогли протягом двох років забезпечити повний розрахунок, враховуючи, що основною продукцією за розрахунком за газ була металопродукція, труби Харцизького трубного заводу. Я як металург працював з багатьма компаніями, мене запросили - і я погодився працювати. Я займався своєю справою, не ходив ні на які тусовки, зрозуміло, що знав основних лідерів і думки, і бізнес, але при цьому займався розвитком своєї компанії, побудовою глобального бізнесу.
І тому я ніби і жив у Донецьку, але постійно перебував у літаку і займався розвитком глобального бізнесу.
Про амбіції
Коли я прийняв рішення допомогти врятувати Донецьку область, врятувати країну, у цьому був мій вибір. Я реально хочу змін в суспільстві. Я розумію, що на сьогоднішній день, на жаль, влада неефективна і потрібно покращувати її. І коли стояв переді мною вибір, пропонували багато фракцій - я розумів, що беру відповідальність на себе. Я вирішив займатися питаннями системно, які хвилюють, насамперед, це Донбас. Перше, що я зробив, це подав проект постанови про створення Тимчасової спецкомісії з питань стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях.
Вона не ухвалена. Я думаю, це якраз відповідна реакція на мою принципову позицію. Я був завжди принциповий, і коли говорили, що у мене хороші стосунки з Ющенком, я заявив у статті в січні, що анулювання десятирічного, вигідного контракту Ющенко з Росією щодо газу - це злочин перед народом. Чому? Я знаю чому, але думаю, що це неформат цієї бесіди.
Як я бачу, попереду розвиток ситуації. Мені важливо зрозуміти, що ті депутати, які прийшли в Парламент, змінять країну. Всі останні наші скликання Парламенту або переслідували інтереси тих груп, які їх туди поставили, або особисті інтереси. У цьому скликанні, я вважаю, що вперше в нашому Парламенті, може не так багато - відсотків 8-10, тих, хто прийшли відстоювати не свої інтереси, а інтереси країни.
*
Я думаю, що моя позиція повинна бути насамперед абсолютно принциповою і проукраїнською. Я відкрито кажу в Парламенті, що мені подобається чи не подобається у владі, і по кожній позиції готовий опонувати.
Поки у мене немає амбіції створювати окрему партію. Я розумію, що ситуацію потрібно змінювати. Сьогодні всі партії і блоки побудовані "згори вниз". Сьогодні суспільство має все-таки народити нормальну, партійну нову силу, яка має створитися знизу, від регіонів, і тоді це буде нова сила.
Тому що зараз у суспільстві витає передчуття біди в країні. Всі розуміють, що влада обманює, влада неефективна. Зрозуміло, що ця влада відрізняється від попередньої. Не дай Бог, щоб жертви Майдану були марними.
Люди хотіли повного очищення, перезавантаження, створення країни, де державні інститути сконцентруються навколо особистості кожної людини. Щоб вона була вільною, мала майбутнє, для цього потрібні робочі місця, щоб було абсолютно вільна правова система - цього не вистачає. Якщо сказати, чи можливо це сьогодні, абсолютно. Сьогодні нічого не заважає протягом року, в парламенті є абсолютна більшість, я завжди голосую підтримую всі правильні рішення, сьогодні, якщо внесуть закони, які якісно змінять життя, то за це проголосують в Парламенті, але цього не відбувається, на жаль.
Про деолігархізацію
Сьогодні гасла, що ось давайте боротися з олігархами - і суспільство отримає одразу нові можливості, нові багатства, то насправді це не так. Якщо казати відверто, то у всіх склалася чітка думка, що це боротьба одних проти інших для перерозподілу існуючих активів. Для того, щоб не було олігархів, потрібно дуже просто зробити: у всіх, у кого є медіа, і всі, хто у владі, повинні негайно дистанціюватися, продати, передати в управління. Якщо є бізнес, то його також потрібно продати чи передати. Тут потрібно навести приклад нашому Гаранту, він це має зробити, і суспільство від нього цього чекає, і всі ті, хто підпадає у нас під формулювання "олігарх". Влада нічого не робить, щоб це сталося.
А що для цього потрібно? Для цього потрібні прозорі структури власності, щоб Комісія цінних паперів була абсолютно незалежною, щоб Антимонопольний комітет не залежав ні від кого - ні від Президента, ні від Уряду. Також всі головні проблеми нашої країни в тому, що у нас постійна боротьба між гілками влади, у нас тільки де-юре парламентсько-президентська республіка. Потрібно, щоб працювала незалежна суддівська система, щоб не було кураторів, щоб була прокуратура абсолютно незалежною, і тоді все зміниться, не буде ніяких олігархів.
Про культуру
Я пішов у Комітет культури і духовності, бо культура - основоположна для формування інтелекту, знань та духовності людини. На сьогоднішній день багато країн вибрали шлях не індустріальний, а постінноваційний, де нові, хайтеківські технології є домінуючими і змінять істотно економічні можливості країни. Візьмемо Сінгапур, ще недавно не знали, що там є науково-дослідні інститути, які приносять багатства. Сьогодні там, дійсно, мекка для вчених, у тому числі й з України, які створюють там багатства. Тому культура якраз перше - те, що об'єднує, те, що робив де Голль після війни, коли у них були ті ж самі проблеми, були партизани і сепаратисти, були ті, хто зустрічав з короваєм, і ті, хто воювали. Суспільство було дуже сильно розрізнене, і всередині були дуже великі протиріччя. І якраз міністр культури займався тим, щоб суспільство збалансувати, об'єднати, вибудувати цілі і навколо цих цілей згуртувати націю. Те, що повинно і у нас відбуватися, і важливо, щоб тут культура була основоположною, і вона має бути такою.
Про приклад реформ з міжнародної практики
Найкращий приклад - Польща. У 1990 році у нас із Польщею були абсолютно однакові обсяги ВВП, при тому що у нас потенціал, в принципі, був у два рази вищий, ніж у Польщі. Сьогодні Польща далеко нас обігнала - у три рази більший ВВП, сьогодні рівень заробітної плати, в тому числі на тих підприємствах, які я раніше купував, - 1000 євро, пенсії 600-800 євро, як розвивається культура, інфраструктура, як розвиваються місцеві території. Це те, що необхідно нам. Ніколи за такої концентрації влади в Києві Україна не буде щасливою. І ми повинні це зробити. Я розумію, що сьогодні болючі проблеми на Сході прискорюють ці процеси. Чим швидше це відбудеться, тим швидше буде перезавантаження. Коли ми сформуємо абсолютно незалежні інститути та реально зробимо Конституцію, тоді країна почне наздоганяти Польщу, і ми будемо мати дуже хороші можливості.
Я зустрічався в Хмельницькому з хлопцем, який є сьогодні кращим виробником сої в Європі. Вони постійно роблять інноваційні речі. У них девіз: контроль за кожною рослиною і максимальна ефективність від кожної рослини - не в цілому від поля, не в цілому від гектара, а від кожної рослини. Це приклад, як потрібно робити в нашій країні - ми маємо сконцентрувати наші зусилля навколо особистості кожної людини.