Як від Путіна розбігаються чемпіони

Попри всі капіталовкладення та церемонії вшанування, російські чемпіони потроху починають розбігатися і змінюють громадянство

Лише за останній рік Росія втратила (або ж близька до цього) низку атлетів – і титулованих, і перспективну молодь, яка могла б зазіхнути під триколором на найвищі спортивні вершини.

Нещодавно про своє бажання відмовитися від збірної Росії заявив чемпіон світу-2009 та Європи 2006 і 2010 років серед любителів у ваговій категорії до 81 кг боксер Артур Бетербієв. Він зізнався, що не проти на наступній Олімпіаді-2016 у Ріо-де-Жанейро захищати кольори Канади.

"Я вже двічі представляв Росію, тому, якщо чесно, я міг би один раз в житті виступити і за Канаду. На мою думку, якби я так зробив, нічого такого страшного в цьому б не було", - каже Бетербієв.

У "підвішеному" стані знаходиться російська скелетоністка, чемпіонка Спартакіади-2013 Єлизавета Зубкова – донька дворазового олімпійського чемпіона з бобслею Олександра Зубкова.

У жовтні вона була відрахована зі збірної Росії через те, що спортсменка, за інформацією федерації, вирішила виступати за іншу країну. Пізніше Санно-бобслейний союз Німеччини підтвердив, що спортсменка тренується з німецькою збірною.

За останньою інформацією, спортсменки-юніорка пообіцяла визначитися зі збірною наприкінці серпня.

Хтозна, чи перейдуть Бетербієв та Зубкова від слів до справи – тобто змінять громадянство, а от їхні співвітчизники вже попрощалися з Росією.

Місяць тому стало відомо, що дворазовий бронзовий призер Олімпіади-2008 з плавання на спині на дистанціях 100 і 200 м Аркадій Вятчанін отримав сербське громадянство.

Після низки конфліктів з керівництвом і тренерським штабом збірної Росії Вятчанін готовий був виступати на Олімпійських іграх 2016 в Ріо-де-Жанейро навіть під прапором Міжнародного олімпійського комітету (МОК).

Зазначимо, що з грудня 2009 року до кінця лютого 2010 року спортсмен переніс чотири операції на очах, через що йому довелося на тривалий час припинити тренування і виступи.

У 2013 році російська федерація відмовлялася допустити Вятчаніна до участі в Кубку Росії, звинувачуючи його в тому, що він не представив тренувальний план і протягом декількох місяців не виходив на зв'язок з тренерами збірної. В останній момент його все ж взяли на турнір, де він виконав кваліфікаційні нормативи для участі в чемпіонаті світу, але в підсумку відмовився там виступати.

На початку весни 2015-го атлет отримав сербський паспорт. Федерація плавання Сербії ініціювала процедуру зміни плавцем спортивного громадянства. Згідно з регламентом Міжнародної федерації плавання (FINA) для зміни спортивного громадянства треба прожити на території країни не менше 12 місяців. Нині серби очікують офіційної відповіді FINA з приводу точної дати, з якої Вятчанін матиме право виступати за нову батьківщину.

Цією ж стежкою пішла й Олександра Турецька - донька прославленого тренера з плавання Геннадія Турецького (виховав чотириразового олімпійського чемпіона Олександра Попова, інші його підопічні ставали медалістами Ігор переважно в естафетах). У квітні-2015 вона стала швейцарською плавчинею.

"Я виросла в Швейцарії, жила тут з десяти років, і в кінці дня я думаю на швейцарській німецькій", - пояснила свій вибір Турецька.

Дівчина народилася в австралійській Канберрі і з 2003 року живе у Швейцарії, де працює її батько. Під його керівництвом тренувалася у складі збірної Швейцарії ще до отримання громадянства. Олександра плаває вільним стилем на 50 м (є рекордсменкою Швейцарії у цій дисципліні) і 100 м, а також 50 м батерфляєм.

Минулого літа чемпіонка світу серед юніорів, дворазова чемпіонка Європи російська біатлоністка Уляна Денисова вирішила відмовитися від російського громадянства і зробила свій вибір на користь збірної Білорусі. Найімовірніше, таке рішення спортсменка прийняла після того, як тренерський штаб збірної Росії не включив її до складу команди на сезон-2014/15.

Цікаво, що в жодному випадку причиною не стояло фінансове забезпечення. Спортсмени порозбігалися хто куди від системи, яка особливо не церемониться з атлетами. Хтось пішов на відкритий конфлікт і відверті заяви, а хтось зробив це тихо, вигадавши дипломатичні пояснення і відмовки.