Футбольний сезон 2014/15 рр. в Україні завершився. Завершився на мажорній ноті, але з купою запитань на майбутнє. В першу чергу - до головної команди країни. Збірна України, гравці якої після виснажливого сезону на клубному рівні, вже подумки були на морях, перемогою розпочала друге коло відбірного турніру до чемпіонату Європи 2016 року. Команда Михайла Фоменка здобула прогнозовані три очки, перегравши аутсайдера групи С - Люксембург. Однак навіть рахунок 3:0, який у всьому світі в сучасному футболі вважається більш ніж переконливим, залишив неоднозначне враження.
Колосальна перевага в контролі над м′ячем, тотальна перевага за ударами та кутовими - такі дані давала післяматчева статистика. Однак ті, хто уважно спостерігав за дійством на постійно "фартовій" для України "Львів-Арені", сміливо скажуть: в цьому матчі для нас не все було добре. Перший тайм у виконанні наших збірників спровокував рідкісне явище. Солідно заповнений стадіон у місті Лева, перед самою перервою, жорстко освистав підопічних Фоменка. І підстав для цього у вболівальників, з різних куточків держави, вистачало. За 45 хвилин реальних шансів відзначитися майже не було. Вся гострота біля воріт скромного Люксембурга була наслідком або стандартних положень, або дальніх ударів, порахувати які можна на пальцях однієї руки. А єдиний по-справжньому гольовий епізод трапився на 10-й хвилині... біля воріт Андрія Пятова. Втрата м′яча в центрі поля призвела до передачі на хід Да Мотті. Форвард гостей пробив повз голкіпера української збірної, але дивом влучив у стійку. Відкрий Люксембург рахунок на початку гри і привид сенсації, до якої можна віднести і просто втрату важливих очок, набрав би реальних обрисів.
Гості грали так, як від них і чекали. Винятково другим номером, щільно будуючи два ешелони захисту. Особливу увагу "напівлюбителі" приділяли зірковим флангам нашої команди: Андрію Ярмоленку та Євгену Коноплянці. Лідерів української збірної опікали по два гравці. А в центрі поля господарі фантазією не вирізнялися, що і викликало доволі впевнену та дисципліновану гру від футбольного "карлика". Як показує практика, в сучасному футболі, особливо на європейському континенті, для перемоги над представником другого чи навіть третього футбольного ешелону вже не достатньо академічних дій. Більший контроль м′яча чи перевага в кількості стандартів - ще не запорука успіху, якщо немає якісної організації гри проти "закритої" команди.
В таких випадках на допомогу може прийти випадок. І на наше щастя, теплого недільного вечора він трапився відразу на початку другого тайму. Один з флангових прострілів від Миколи Морозюка завершився голом. Артем Кравець, набігаючи по центру, грудьми скинув м′яч у ворота збірної Люксембургу. Що конкретно хотів зробити у цьому моменті форвард, достеменно не відомо, але "свідомим" ударом по воротах суперника це не назвеш. Скоріше, підступний рикошет для голкіпера суперників і приємна несподіванка для мільйонів українських вболівальників. Ось тільки тепер на 49 хвилині матчу у всіх відлягло від серця.
Як правило, в поєдинках проти подібного опонента гра йде до першого голу. Цей матч винятком не став. Вже за кілька хвилин масована атака господарів завершилася вдалим ударом Дениса Гармаша. Після цього можна було сміливо вживати банальний коментаторський штамп: "Одні не можуть, а іншим уже не треба". Гол Євгена Коноплянки, за кілька хвилин до кінця, підбив риску під неоднозначним поєдинок відбору. 3-0 - переконливий рахунок, за не зовсім переконливої гри.
Взагалі-то, щастить сильнішим, а переможців не судять, скажете ви і будете праві. Однак, як з такою грою перемагати, наприклад більш організовану Македонію чи потужну цього відбору Словаччину в гостях, не кажучи про авторитетну Іспанію вдома? Зважаючи на інші вчорашні результати в нашій відбірній групі, команді Михайла Фоменка в матчах, що залишилися, очки втрачати не бажано. Тільки так можна розраховувати на одну з двох прямих путівок на ЄВРО-2016. За іншого розвитку подій українцям в черговий раз доведеться випробовувати долю в "нещасливому" для нас плей-офф.
Фото: www.uefa.com