Президенти Росії та США після анексії Криму спілкуються нечасто. І здебільшого в телефонному режимі. Віч-на-віч вони останній раз бачились в Пекіні на саміті АТЕС, і одразу після цього в Австралії, на саміті G20. Та й назвати то спілкуванням було важко – так, вітання на бігу.
По телефону Путін та Обама спілкувалися останній раз 11 лютого. Саме тоді в Мінську почалися перемовини. Але надії на те, що Росія буде їх дотримуватися, розбилися в Дебальцево.
Цього разу телефонна розмова відбулася чи не вперше на прохання самого Путіна. Це може означати, що, як висловлюються американські політики, Росія вже отримала стільки болю, скільки здатна витримати, і готова на поступки.
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков повідомив, що розмова стосувалася подій в Україні. Він повідомив, що говорили про виконання мирних угод, і найближчим часом буде створена американсько-російська робоча група для їх обговорення.
Її очолять з боку США помічник Держсекретаря Вікторія Нуланд, з боку Росії – заступник міністра іноземних справ Григорій Карасін. Це можна вважати вже третім форматом залагодження збройного конфлікту в Україні, на додачу до Мінських та Нормандських угод. До двох останніх США не були включені, але намагалися до них долучитися.
України, як бачимо, в цьому форматі немає. Можливо, вона з’явиться в цій робочій групі у майбутньому, коли остання буде оформлена. Якщо ні – це погано, оскільки означатиме, що два великі гравці воліють вирішувати нашу долю без нас.
Білий дім натомість у своєму повідомленні про останню розмову сказав не про Україну, а про інші інтереси Росії – Сирію та Іран. Власне, це може означати, що Москва пропонує такий собі "обмін" України на Сирію. Ви, мовляв, не чіпаєте нашого Башара Асада, а ми припиняємо допомогу терористам в Україні, відводимо звідти свої війська. От тільки досвід Дебальцево показує, що сподіватися на дотримання хоч якихось обіцянок з боку Кремля – марна справа. Так що на місці американців логічно було би діяти за принципом "вранці гроші – ввечері стільці".