До відмови у візі Наришкіну однією з головних російських ліній в протистоянні ізоляції керівництва країни були поїздки на різноманітні міжнародні заходи.
Це дозволяло Наришкіну та іншим "нев'їзним" хизуватися на телевізійних екранах на тлі західних столиць і в оточенні шановних політиків, які в будь-якій інший ситуації воліли б не з'являтися поряд із військовими злочинцями. І це мало не тільки пропагандистський ефект, важливий для російського телеглядача. Це ставало аргументом і в переговорах зі Заходом - ось бачите, ви все одно нас не позбудетесь і без нас не обійдетесь. Так що забудьте про ці ваші санкції! Давайте домовлятися - на наших умовах, зрозуміло.
Тепер, коли рішення про ізоляцію Наришкіна прийнято у Фінляндії - країні, яка, на думку російського керівництва, повинна бути зацікавлена в приїзді Наришкіна більше ніж сам Наришкін, може наступити розуміння сумної для російського керівництва реальності.
Реальність ця полягає в тому, що країна знаходиться не на шляху скасування санкцій проти своїх божевільних вождів, а на шляху перетворення в Північну Корею. Якщо ще недавно міжнародне співтовариство було зацікавлене в продовженні діалогу з Росією на найвищому рівні, то тепер - коли є усвідомлення того, що російські керівники все одно не прислухаються до аргументів здорового глузду - немає ніякої необхідності порушувати правила заради якогось там Наришкіна! І немає ніякої необхідності скасовувати санкції проти Росії в ситуації, коли західна економіка вже адаптувалася до нових реалій - на відміну від російської, до речі.
Так що домовлятися з Росією на її умовах ніхто не буде. А от Наришкін буде сидіти вдома - як і інші фігуранти списку санкцій. І коли в Росії виникне розуміння необхідності домовленостей, їх учасниками повинні будуть стати вже зовсім інші люди, що не заплямували себе злочинами.
А Наришкіна краще буде тоді відправити на пенсію.
Або у в'язницю.