Італійцям не щастить вже другий раз: раніше вони мали будувати труби для іншого «газпромівського» прожекту - "Південного потоку". Я б міг сказати, що італійці самі винні, бо дозволяють втягнути себе в безглузді проекти. Але італійській компанії нічого не загрожує, оскільки контрактом з російською монополією обумовлена виплата штрафних санкцій у разі розриву угоди. Таким чином, італійці і робити нічого не будуть - і гроші зароблять. А платити за все буде "Газпром".
Виникає питання: навіщо ж російській монополії платити гроші за продукцію, яка їй не потрібна? І це в тій непростій економічній ситуації, в якій знаходиться «Газпром» після зниження ціни на нафту і здешевлення своєї сировини?
Відповідь є прозорою: це все тому, що Російською Федерацією керує неосвічений авантюрист Володимир Путін, творчий псевдонім "Путінвсехпереіграл". І цей геній стратегії вирішив, що тиснути на Україну йому буде простіше, якщо відмовитися від транзиту через нашу територію. Саме таке завдання Путін поставив «Газпрому» і саме так виник проект "Південного потоку". Але під час роботи над проектом з'ясувалося, що він суперечить антимонопольним законам Євросоюзу і все одно не дозволить повністю відмовитися від українського транзиту.
Тоді розлючений Путін без консультацій з фахівцями ухвалив рішення відмовитися від будівництва "Південного потоку" і почати будувати "Турецький потік". Для газовиків це було як грім серед ясного неба. У "Південному потоці" була хоч якась логістика, тому що підводна труба виходила на берег у Варні і звідти продовжувалася до австрійського Баумгартену. А "Турецький потік" йшов у нікуди. Європейським партнерам пропонувалося самостійно побудувати відсутні частини маршруту - що вони рішуче відмовлялися робити. Було абсолютно незрозуміло, хто буде будувати газопровід по території Греції та Македонії - у цих країн все одно немає коштів для здійснення такого проекту. Отже, все з самого початку виглядало як безвідповідальна авантюра. Але Путін наполягав. Він скаженів. Він кричав на Міллера.
"Газпром" врятував президент Туреччини. Реджеп Таїп Ердоган домовився з Путіним не просто так. Він прекрасно зрозумів - на відміну від західних лідерів - що неадекватність російського колеги можна чудово використовувати. Нехай не буде ніякого "Турецького потоку" - зате Туреччина доб'ється у Росії безпрецедентної знижки на газ! І потім, коли стане очевидною нежиттєздатність проекту, цю знижку не можна вже буде скасувати.
Але тут загальмував вже "Газпром". Керівникам монополії вдалося довести Путіну, що "Турецький потік" - це, звичайно, ефектний хід. Але от тільки гроші "Газпром" буде втрачати вже зараз. Путін зрозумів і розпорядився відновити переговори з Україною про газовий транзит після 2019 року. Переговори з Туреччиною про знижку на газ зайшли в глухий кут. Турки навіть пригрозили "Газпрому" міжнародним арбітражем. І в цій ситуації «Газпром» став спішно відмовлятися від своїх контрактів по "Турецькому потоку". Незважаючи на всі бадьорі заяви, що роботи по проекту будуть продовжуватися, його незабаром згорнуть.
А значить, прийде розуміння того, що український транзит - це надовго, якщо не назавжди. І що головним завданням Росії є забезпечення безпеки труби - тобто стабільність в Україні. І слідом за "Турецьким потоком" у сміття будуть викинуті і горезвісні "народні республіки". Вони Путіну більше не потрібні.
Йому потрібний транзит.