Низка косметичних поправок та півтори тисячі відхилених уточнень до правил проведення виборів до місцевих рад не дозволили приховати головного у новому законі про вибори: у парламенті до цієї кампанії ставляться як до другорядної події. Проте, звісно, не всі.
Неодноразово сказано, що новий виборчий закон є запозиченням правил проведення до законодавчих зборів Санкт-Петербурга. Чи намагалися автори документу приховати цей факт чи просто намагалися засвідчити свою повагу окремим вихідцям з міста на Неві – достеменно невідомо. Очевидним є лише той факт, що правила проведення місцевих виборів ухвалювалися за принципом "Хапай мішки – вокзал рушає".
Представники коаліції дотягнули до останнього, після чого обрали гірший з кількох варіантів, так і не ризикнувши по-справжньому відкрити партійні списки. Політичні партії для представлення у міських та обласних радах повинні будуть подолати 5-відсотковий бар`єр, причому будуть висувати від 0 до 2 кандидатів на кожному виборчому окрузі. Самовисування законом не передбачене, тому активістам та небайдужим громадянам потрібно буде посилювати наявні політичні проекти своєю участю. Партійні бонзи постаралися мінімізувати можливості для появи внутрішньопартійної опозиції та відімкнули внутрішньопартійні механізми оновлення. Вибори мерів з населенням 90 тисяч чоловік та більше з високою вірогідністю будуть проходити у два тури, оскільки для перемоги у першому потрібно набрати 50% голосів плюс один голос. На це сьогодні спроможні одиниці з чинних мерів великих міст.
Не знаю, наскільки комфортно себе почувають за такого алгоритму Віталій Кличко, Андрій Садовий, Геннадій Кернес, але кількість бажаючих кинути їм виклик восени цього року суттєво зросте. Серед новацій, що заслуговують на увагу, – скасування участі блоків на виборах та широкий дозвіл політичним партіям брати в них участь. Проте з 270 існуючих партійних об`єднань на вибори піде у кращому випадку відсотків 20-30. Лише один кандидат у партійному списку буде «захищеним», тобто гратиме роль обличчя політичної партії, представники якої будуть боротися за прихильність виборців у округах, агітуючи і за себе, і за політичну силу.
Норма про обов`язкових 30% представників однієї статі у виборчому списку – пародія на гендерну рівність та не надто вдала спроба приховати вади виборчого механізму перед західними партнерами України.
Парламентарії не лише пообіцяли окремою постановою назвати дату проведення виборів та райони держави, де вони не зможуть пройти, але і мають намір відрегулювати використання політичної реклами також окремим законом. Головне, щоб це було зроблено вчасно, оскільки можливостей для цього залишилося небагато. Тішить і доручення профільному комітету ВР провести технічно-юридичне редагування закону, ухваленого похапцем. У подібний спосіб у грудні 2014-го парламентарії вже ухвалювали бюджет-2015, і дуже прикро, що подібні дії стають звичною практикою для Верховної Ради. І наостанок – закон ухвалений на фоні драматичних подій у Мукачевому та тренду на децентралізацію, який передбачає суттєвий перерозподіл повноважень на користь місцевої влади. Це означає, що обрані восени 2015-го місцеві ради не працюватимуть довго. Вірним буде й інше твердження: якість роботи парламентської коаліції дозволяє передбачити місцеві вибори як каталізатор дострокової кампанії з обрання нової Верховної Ради.