День голосування за нову угоду з кредиторами в парламенті Греції сильно нагадував вже звичні картинки з Верховної Ради, коли там відбувається голосування з життєво важливого питання. Вирували пристрасті, обурені промови зміняли одна одну. Угоду депутати таки підтримали, але у правлячій партії стався розкол.
На афінській площі Синтагма в цей час мирна демонстрація держслужбовців та фармацевтів перетворилася на жбурляння бензинових бомб в поліцію. І це в розпал туристичного сезону.
Фото: Reuters
Здавалося, що угода, яку так довго і важко виборювали в Брюселі, ось-ось буде похована депутатами. А на її могилі ще й станцюють сиртакі.
Колишній міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс порівняв плани реформ із репатріаціями, які Німеччина виплачувала за Першу світову війну. Інші парламентарії кричали: "Ви нас дістали!"
Спікер та ефектна жінка Зоя Константопулу закликала не піддаватися на шантаж кредиторів і голосувати проти угоди.
Спікер Зоя Константопулу. Фото: greekreporter.com
Заступник міністра фінансів Надя Валавані подала у відставку, заявивши, що не може підтримати плани реформ. Разом із нею проти голосували міністр енергетики та заступник міністра праці.
Весь цей час на сцені був відсутній головний гравець та винуватець "банкету" - прем’єр-міністр Алексіс Ципрас.
Він з’явився вже близько до опівночі. Сказав, що запропонована угода – єдина життєздатна опція, яку він мав. І запропонував бунтівникам з власної партії СІРІЗА запропонувати щось краще. А також, за чутками, загрожував піти у відставку, якщо голосування провалиться.
Зі 149 депутатів, що має партія в парламенті, проти угоди проголосували 32. Це означає, що п’ята частина його фракції перетворилася на внутрішню опозицію.
Втім, очікувано угоду підтримали партії, які зараз в опозиції до влади.
Схоже, що, незважаючи на критику з боку власної партії та прогнози знавців, Ципрас у відставку не збирається. Це добре, бо отримати на додаток до економічної кризи ще й політичну – не найкращий варіант.
Легко йому не буде. Погодитись на угоду ще не означає її виконати. Її суть – гроші в обмін на болючі реформи. Те, чого Євросоюз вимагає і від України і через що в нашому парламенті вирують пристрасті не гірші за афінські.