У серпні 2008 року міністр закордонних справ Росії Сєрґей Лавров заявив: "США повинні зараз зробити вибір: співпрацювати з Росією чи з політичним трупом Саакашвілі".
Лавров був не єдиний, хто вважав, що екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі завершив кар’єру після серпневої війни за Південну Осетію. Вважалося, що він, найімовірніше, не переживе поразки, і його, швидше за все, рано чи пізно повалить грузинська опозиція. Це стало однією з причин, чому російські війська не пішли на Тбілісі. Очікувалося, що грузини порішать його самі.
2012 року Саакашвілі знову висміяли його противники. Цього разу після принизливої поразки його партії на парламентських виборах. Він, безсумнівно, став політичним трупом. Однак лишень за два роки труп ожив – тепер в Україні – як новопризначений губернатор Одеської области, чим приголомшив своїх друзів і недругів.
Тож що слід очікувати від Саакашвілі в Одесі?
Саакашвілі – це людина, яка радше воліла би бути номером один в Одесі, ніж номером два в Україні. В Одесі він почувається значно комфортніше, ніж почувався в Києві. Тепер він є господарем багатого і стратегічно важливого реґіону. Якщо йому вдасться реформувати Одесу, це може стати прикладом для всієї України. Але чи зможе він це зробити? Він має добрі шанси на успіх, принаймні на ранніх стадіях. І саме тому, що в Одесі він діятиме рішучіше, ніж у Грузії.
Він багато навчився зі свого грузинського досвіду або радше зробив із нього свої висновки.
У Грузії він добре почав, але пізніше спіткнувся. Його реформи чимало коштували: хтось утратив роботу, дехто потрапив до в’язниці, декотрим просто не подобалося прагнення Саакашвілі до модернізації, однак реформатор, схоже, не розумів цього. Як наслідок, у листопаді 2007 року десятки тисяч грузинів згуртувалися проти Саакашвілі. Їх розігнали силою, а на телеканал, який їх підтримував, було здійснено поліцейський рейд. Західні друзі Грузії були шоковані, і Саакашвілі довелося піти у відставку. На президентських виборах він знову переміг, але цього разу життя виявилося складнішим. Відтоді він мусив балансувати між демократом і реформатором. А що він не був демократом (чи принаймні здавався таким), то ризикував утратити підтримку Заходу. Отож йому довелося миритися зі своїми критиками, політичною опозицією і нападами газет. Ба більше, він мав змиритися з Бідзіною Іванішвілі, коли той відкрито кинув йому виклик 2011 року (і врешті 2012 року переміг його).
Саакашвілі вважає, що йому не вдалося закінчити те, що він почав у Грузії. Можливо, він гадає, що в цьому була і його вина, бо він був занадто терпимий і дозволяв своїм опонентам втручатися та критикувати його. Багато хто з його прихильників досі не може збагнути, чому він не заарештував декотрих відкрито проросійських політиків. Це теж свідчить про складну еквілібристику Саакашвілі. Можливо, він боявся, що його назвуть диктатором, а тому уникав арештів, проте його противники все одно так його назвали. Він, звісно, переслідував опозицію, проте ніколи не нищив її.
Саме тому в Одесі він стане ще рішучішим. Тут уже не буде балансування і напівзаходів. Тут він діятиме по-своєму і намагатиметься робити це якомога швидше. Він уже в стані війни з кримінальними авторитетами і корумпованими чиновниками, а перемога над олігархами буде одним із його основних пріоритетів (незабутній урок грузинської політики). У Грузії він досягнув успіху як реформатор і програв як демократ. В Одесі він мусить здобути успіх лише як реформатор. Українці потребують модернізації. Їх допекла корупція і погане керівництво, тож демократія може зачекати.
Ось чому він може досягнути успіху на ранніх стадіях. Одного разу він уже зробив це в Грузії. Він добре знає Україну, бо студентом навчався там, і він кращий за більшість західних радників. Щоправда, є і ризик: з огляду на розв’язані руки в Одесі, його рішучість швидко і радикально змінити ситуацію може зробити його ще безжальнішим, ніж у Грузії. Та, на жаль, Україна, яка страждає від конфлікту і гостро потребує реформ, не може дозволити собі розкіш ховатися від ризиків.
Постає непросте запитання: що ж буде далі? Навіть якщо Саакашвілі досягне успіху в Одесі, подаючи приклад усій країні, незрозуміло, що буде з ним чи з Україною. Чи стане він, урешті-решт, зразковим демократом? У багатьох сенсах Саакашвілі є архетипним реформатором – продуктом демократичного переходу, але не демократії.
Однак сьогодні реальна проблема полягає в тому, щоб запустити процеси в Україні. Одесити й українці мусять пам’ятати, що Саакашвілі добре вдається запускати процеси. А коли це станеться, то окремі люди і керівники повинні потроху поступитися сильним державним інституціям. Українцям не завадило б мати це на увазі.
Текст вперше опубліковано на сайті Европейської ради міжнародних відносин (ECFR), незалежного дослідницького центру европейських політик. «Критика» публікує переклад зі згоди редакції сайту. Ориґінал публікації: Tornike Sharashenidze, Saakashvili in Odessa – no half-measures this time
Український переклад тексту вперше опубліковано на сайті "Критика"