Далеко не всі країни світу визнані міжнародною спільнотою. Існує визначений список країн, а також список країн ООН. А є держави, яких в цих списках немає, але фактично вони існують, говорять про свою державність, і навіть визнані деякими іншими країнами.
Не так давно Україна стала заручником військового конфлікту на Донбасі, де місцеві сепаратисти, яких Росія активно підтримує зброєю та добровольцями, провели референдуми та створили власні псевдореспубліки.
Еспресо.TV зібрало історії існування невизнаних державних утворень, щоб на конкретних прикладах розібратись, наскільки солодкою для них виявилась свобода. Розпочнемо з країн, які знаходяться в безпосередній близькості від України і живуть здебільшого тільки за рахунок вливань Росії.
Придністров’я
В економічному плані Придністров'я є відсталою, особливо за європейськими мірками республікою. На території Придністров’я залишилась велика частина промислового потенціалу колишньої Молдавської СРСР, але невизнаний статус суттєво ускладнив вихід на зовнішні ринки і фактично поставив хрест на іноземних інвестиціях.
В цілому головними проблемами Придністров'я залишаються міграція, населення, яке стрімко старішає, "радянськість" інфраструктури.
В надіях на возз’єднання з Росією, в 2006-му році тут навіть провели референдум про приєднання до РФ, на якому "за" висловилося 97% виборців. В Росії ж тоді похвалили вибір придністровців, сказали що ставляться з повагою до волі народу, та й все на тому.
Знайома ситуація? Саме так ввічливо-прохолодно Росія поставилася до референдумів "ДНР" і "ЛНР" . Це могло б стати гарною наукою і прикладом для терористів Донбасу, але, на жаль, там не цікавляться історією.
На сьогодні Росія допомагає Придністров’ю, "годує" безкоштовним газом, рахунки за який виставляє Молдові. Так само, як зараз у Москві намагаються повісити на Україну борги за газ, спожитий неіснуючою "Новоросією".
Крім того, "республіка" вважається "чорною дірою" контрабанди. Через її територію течуть потоки нелегальних цигарок, зброї, алкоголя у невідомій кількості і в невідомих напрямках.
Цим шляхом пішли і грузинські регіони Південна Осетія і Абхазія. У серпні 2008 року жителі самопроголошених республік вітали військову перемогу Росії над Грузією та наступне формальне визнання Москвою незалежності цих областей.
Південна Осетія
Через два тижні після короткого і кровопролитного конфлікту Росія визнала незалежність Південної Осетії, роздавши осетинам російські паспорти. Єдиною валютою, що має вільний обіг в республіці, є російський рубль. Інша іноземна валюта не використовується.
Про економіку Південної Осетії говорити досить складно, адже про "економіку" як таку тут взагалі не йдеться. Чи то сплячка, чи то кома триває в державі більше десятиліття.
Затиснута між горами і Грузією, без розвинутих зв’язків із регіонами Росії "республіка" практично вмирає. Те, що залишилось тут після розвалу Радянського Союзу навряд чи можна назвати промисловістю. Вся надія місцевої влади була на допомогу годівниці-Росії та на сільське господарство. Але з сільським господарством справи у місцевих управлінців теж йдуть не надто добре.
Присадибні ділянки і кілька тисяч корів і свиней, яких вирощують селяни у своїх хлівах, на повноцінне сільське господарство теж не тягнуть. Основною продукцією, виробленою в Південній Осетії, є яблука і груші, які після війни 2008 року перестали поставлятися до Грузії і тепер везуться тільки до Росії.
Загалом, якби не допомога "великого брата", в тому числі у вигляді практично безплатного газу та електроенергії, місцеві жителі вже жили б за рахунок жебракування і натурального обміну.
Абхазія
Абхазія є ще одним невизнаним сателітом Російської Федерації. Одна з найкращих туристичних зон СРСР, як і Південна Осетія, вона не отримала у спадок майже ніякої промисловості.
Сільське господарство і виноробство залишаються фактично кустарними, а турбізнес, яким славився край в радянські часи, так і не став привабливим. Вся туристична інфраструктура тут зводиться до приватних готелів, які на справді є просто будинками місцевих жителів, які ті здають в оренду приїжджим.
Єдиною валютою, яка ходить тут, є російський рубль. Насправді, великої різниці між економікою Осетії і Абхазії немає. Однакова тотальна залежність від Росії, відсутність промисловості. Здається, Абхазія могла б досягнути набагато більшого процвітання завдяки туризму, але він так і застиг у радянській епосі.
Приклади Абхазії, Південної Осетії та Придністров’я навряд чи можна назвати успішними. За багато років ці псевдореспубліки так і не побудували нормальної економіки, і виживають тільки завдяки крихам з панського столу Росії. Однак, заради справедливості, варто розповісти і про успішний шлях розвитку невизнаних республік.
Тайвань
Найкращим прикладом в цьому є китайський острів Тайвань. Республіка виникла внаслідок революції та громадянської війни в Китаї в 1949 році, після того як на Тайвань втік уряд вигнанців, який і створив острівну державу.
Здебільшого успіх Тайваню був обумовлений тим, що влада втекла на цей острів не з порожніми руками, а вкравши золото та переманивши інтелектуальну еліту і талановитих бізнесменів з материка.
Управлінці взяли виграшний курс - на розвиток високих технологій та виробництво електроніки. У 1960-х роках Тайвань став в один ряд з Південною Кореєю, Сінгапуром, Гонконгом, які демонстрували феноменально високі темпи економічного розвитку до кінця 1990-х років
Зараз Тайвань за прикладом найрозвиненіших країн світу переносить важку промисловість в інші країни з більш дешевою робочою силою, віддаючи перевагу інноваціям та технологіям.
Турецька Республіка Північного Кіпру
Такої держави ви також не знайдете на політичній мапі світу, хіба тільки якщо ця мапа турецька. Адже Туреччина - єдина держава світу, яка офіційно визнає це утворення.
У липні 1974 року на острові Кіпр відбувся військовий переворот, в результаті якого контроль над островом перейшов до представника грецької підпільної організації. Туреччина ніби тільки і чекала на слушну нагоду і ввела війська, "для захисту турків-кіпріотів", паралельно "віджавши" північну третину території острова.
Через міжнародні санкції і невизнаність світовим товариством увесь експорт-імпорт країни йде через Туреччину. Основною валютою в республіці є турецька ліра, що міцно зв’язало економіку північного Кіпра і Анкари.
Міжнародні обмеження не завадили розвитку країни, а навіть послугували своєрідним стимулом. У середині 2000-х років в невизнаній республіці трапився економічний бум, що роздув розмір її економіки втричі.
Звичайно, внесок Туреччини у розвиток північного Кіпру надпотужний. Саме турки звели на острові недорогу нерухомість та втілили свій туристичний досвід у життя. Крім того, однією з головних родзинок Північного Кіпру стала легалізація ігрової індустрії, що дозволила перетворити цю територію в регіональний Лас-Вегас.
Справа в тому, що в арабському світі казино заборонені практично повсюдно. А турки-кіпріоти - хоч і мусульмани, але мусульмани вельми ліберальні, що дозволило побудувати на Північному Кіпрі близько 30-ти великих казино, основними клієнтами яких є багаті араби.
У сьогоденні Північний Кіпр хоч і не став більш успішним ніж його грецький сусід, але досяг, як для невизнаної республіки, досить високого ступеня економічного розвитку.
Крім згаданих вище у світі існує близько 120 невизнаних республік. Серед них небагато утворень, в яких таки вдалося створити гідні умови життя, а є і такі, що взагалі майже повернулись до первісно-общинного ладу. Але очевидним тут є одне, всі вони живуть значно гірше ніж держави-метрополії від яких відкололись.
Що ж стосується "ДНР" і "ЛНР", які стали небажаними сусідами України, досвід напівсплячого існування Осетії, Абхазії та Придністров’я міг би стати для них гарним уроком. Але хто ж вчиться на чужих помилках? Вони хочуть відчути всі радощі життя під російським володарюванням на власній шкурі.