Тоді, у 2008 році, більшість українців сприймали війну в Грузії як щось далеке та малозрозуміле. Думки про те, що невдовзі Росія принесе війну і в нашу країну виглядали тоді фантастикою.
Хто почав
Активна фаза війни тривала лише п’ять днів. Так говорить офіційно визнана міжнародна версія, яка була сформульована ОБСЄ. Моментом початку війни за цією версією вважають обстріл та наступ на Цхінвалі грузинської армії.
Місто було сильно зруйноване в результаті обстрілів. Більшість будівель вже відновлена, хоча в процесі багато російських грошей місцева влада розікрала. У центрі міста стирчить башта грузинського танку, нагадуючи осетинам про війну.
Башту танку в Цхінвалі перетворили на пам'ятник. Фото: ouranopolis.livejournal.com
Але насправді збройний конфлікт почався раніше. Влітку 2008 року на кордоні між Південною Осетією та Грузією відбувались активні обстріли з обох сторін. Наприкінці липня сторони вже нібито домовились про перемир’я. Але обстріли продовжились. На початку серпня було евакуйовано мешканців Цхінвалі, жінок та дітей.
Цей останній факт можна вважати доказом далеко не мирних планів осетин та Росії. Кремль це спростовує, але в Грузії багато хто вважає кінцевою метою встановлення в Грузії проросійського режиму.
Втім, Південну Осетію важко порівнювати з Донбасом чи навіть з Кримом. Осетини відкололись від Грузії ще на початку 1990-х років. Не без допомоги росіян, звичайно. У 2008 році Грузія спробувала повернути Південну Осетію назад.
Проблема полягала в тому, що у Цхінвалі знаходились російські військові, які перебували там в статусі миротворців. Тож коли грузинські танки зайшли в місто, Росія мала формальний привід для втручання.
Зруйнований Цхінвалі, 2008. Фото: Reuters
Російські війська в Цхінвалі, 2008. Фото: Reuters
Російська 58 армія на шляху до Грузії, 2008. Фото: rferl.org
Російська авіація розбомбила місто Горі. Був ризик, що наступним буде Тбілісі. 12 серпня Росія оголосила про успішне завершення операції з "примусу до миру".
Зараз, коли на Донбасі воюють російські військові, з’явилась версія, що тоді, у 2008 році, Саакашвілі став не жертвою російської провокації, а, навпаки, зіграв на випередження. Цю думку гарно резюмував у своєму "Живому журналі" російсько-грузинський блогер vakho-ddd.
"Про гібридну війну ми б дізналися на шість років раніше, тоді у 2008 році, коли "ополченці" та південно-осетинські війська (на куплених у воєнторзі танках) рвонули б до Тбілісі, а російських військ там би типу й не було", - пише він.
На думку блогера, Саакашвілі той план зірвав, змусивши Росію офіційно стати учасником війни. Після цього втрутились США, Франція та Німеччина, війна зупинилась.
"Росія залишилась ні з чим, Міша не скинутий, хаос у країні не виник, результати реформ збережені, вектор розвитку не розвернули, а Кремль отримав "два дотаційні чемодани без ручки" (Південну Осетію та Абхазію. – Авт.). Грузії повезло. Кремль дав можливість Міші встигнути реформувати країну та підготувати армію. В Україні Кремль цю помилку повторювати не став", - пише блогер.
Зруйноване місто Горі, 2008. Фото: speakingstones.jumpstart.ge
Зруйноване місто Горі, 2008. Фото: speakingstones.jumpstart.ge
Минуле та майбутнє
Під час війни 2008 року репортер "Радіо Свободи" Гога Апціаурі повернувся до рідного міста Горі.
"Воно було мертве, а найстрашнішим був звук моїх власних кроків, коли я йшов вулицями", - згадував він.
Першими в місті з’явились "ополченці" з Північного Кавказу – переважно чеченці, які носили на рукаві білі стрічки. Вони грабували, мародерствували. Росіяни з‘явилися пізніше, після чого почався обмін полоненими.
"У моєму місті стояли російські солдати, окупаційні сили. Якби не зусилля міжнародних гравців, вони б так і не пішли", - розповів Апціаурі Еспресо.TV.
Окупаційна лінія, 2015 рік. Фото: Mzia Saganelidze/RFE/RL
Окупаційна лінія, 2015 рік. Фото: Mzia Saganelidze/RFE/RL
Окупаційна лінія, 2015 рік. Фото: Reuters
Втім, уточнює він, в російської армії не було підтримки місцевого населення. "Тож рано чи пізно вони б все одно пішли", - говорить журналіст.
На його думку, повернути Південну Осетію до складу Грузії буде дуже важко.
"Шанси є завжди. Але це залежить від глобальних геополітичних ігор, настроїв світового співтовариства. Грузія лише власними силами запустити цей процес буде дуже важко. Тож ми залежимо від інших гравців", - каже Апціаурі.
За його словами, зараз багато що залежить від того, як розвиватиметься ситуація в Україні: "У вас відбувається боротьба не лише за Україну. Там вирішується питання Грузії та багатьох інших країн пост-радянського простору".
Сьогодні, каже він, на грузинських курортах можна легко зустріти росіян. "Російські туристи тут відпочивають, а їхні солдати прокладають дріт для окупаційної лінії, - говорить він. - За нею лишаються ділянки грузинських селян. Лінія вже дуже довга. Десь це дріт, десь паркани. Є банери з написами "Республіка Південна Осетія".
Цілком можливо, що ДНР та ЛНР чекатиме така ж доля - колючий дріт та життя на російські подачки. Тоді, у 2008 році, програш у війні з Росією деморалізував грузинську армію. Українська армія, на щастя, проходить зворотний процес - деморалізована на початку, зараз вона стала міцнішої, ніж будь-коли. Хотілося б не втратити це надбання.