Колишні українці Віра Ребрик, Рустем Дремджі, Олексій Сокірський, Валерія Мара, Руслан Перестюк, Євген Семененко та Альона Бєлякова мають ще тепер отримати дозвіл Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) – і шлях до збірної Росії їм відкритий.
Тяганина, пов'язана з переходом кримчан під триколор, а зокрема Ребрик, тривала цілий рік. Спочатку росіяни, як завжди, думали на шару "віджати" в України кримчан. Та, як показує реальність, закони спорту значно міцніші і дієвіші за міжнародну політику. Півострів їм дістався задарма, а от легкоатлети - ні. Українська федерація виступила проти такої халявщини, виставивши агресору рахунок. Так, за Ребрик повинні були заплатити $150 тис. Рік росіяни вичікували чи шукали гроші, але таки заплатили за натуралізацію українців.
ФЛАУ отримала $170 тис. за те, що підготовлені нею спортсмени будуть тепер представляти іншу країну. Ці гроші витратять на підготовку українських легкоатлетів до міжнародних змагань. У тому числі 20% від цієї суми піде на підтримку новоствореної Федерації легкої атлетики АР Крим, яка продовжує опікуватися легкоатлетами, які зберегли українське громадянство.
Та перехід кримчан під російські знамена не варто драматизувати. Ніякої трагедії не сталося.
Найтитулованішою серед "перебіжчиків" є 26-річна метальниця списа Віра Ребрик. Вона - чемпіонка Європи-2012, чемпіонка світу і Європи серед юніорів, представляла Україну на двох останніх Олімпіадах. Звісно, атлетка ще молода і перспективна.
Проте перспективна ще не означає титулована. Чемпіони світу серед юніорів далеко не завжди стають найкращими і серед дорослих. (Те саме стосується й Альони Белякової, яка в складі збірної України стала срібною призеркою Юнацьких ігор-2014). А ще Віра не вирізнялася стабільністю результатів на головних міжнародних стартах сезону. Так, встановивши рекорд України у червні-2012 - 66,86 м, на Олімпіаді вона показала 58,97.
Цікаво, що через пару місяців після того, як стало відомо про зміну громадянства Ребрик, спортсменка із Запорізької області Ганна Гацько-Федусова відібрала в неї титул рекордсменки України. Наприкінці липня у Кіровограді на чемпіонаті України вона відправила спис на позначку 67.29 м. До речі, Ганна навіть молодша за свою екс-подругу по збірній на півтора роки. Тож, після відходу Ребрик Україна не залишилася ні з чим – у нас і без неї є талановиті атлети і тренерам є з ким працювати і далі бити рекорди.
До того ж, Ребрик і Ко перейшли до Росії не просто так – їхня нова батьківщина заплатила за них. А згадаймо переходи українських чемпіонів з інших видів спорту – як от чемпіон Європи та Європейських ігор-2015 гімнаст Олег Степко та олімпійська чемпіонка, володарка чотирьох олімпійських медалей байдарочниця Інна Осипенко-Радомська, які тепер виступають за Азербайджан? Держава нічого не отримала. І якщо у випадку з Інною нічого не можна було зробити (карантин їй "впаяти" не можна було, бо вона й так два роки перед цим рішенням не виступала за збірну України), то боротися за українські інтереси у випадку з Олегом наша федерація не захотіла.
Зрештою, подивіться, яких титулованих спортсменів ми втратили? На їхньому тлі перехід Ребрик не виглядає вже таким трагічним.
Зміна громадянства не завжди приносить спортсменам титул і медалі у складі нової збірної. Наприклад, після Олімпіади-2012 наш гімнаст, лідер збірної Микола Куксенков, який у Лондоні-2012 двічі був четвертим – у команді та абсолютній першості, вирішив стати росіянином. Тоді здавалося, це катастрофа. Та за рік підросли два молоді багатоборці, два Олеги – Степко і Верняєв, яким Куксенков тепер поступається на міжнародній арені.
Хай там як, та відпускати, втрачати і розкидатися талантами шкода. Але дивна річ, навіть після цього в Україні вони все одно є і гідно борються за найвищі спортивні титули.