Очевидно, вони складуть там компанію "Опозиційному блоку", з одним з лідерів якого, Сергієм Льовочкіним, протягом тривалого часу пов’язували Олега Валерійовича.
Демарш Ляшка важко назвати несподіваним з огляду на його поведінку упродовж останніх тижнів. Лідер радикалів постійно «наривався» на скандал, намагався привернути до себе увагу на нараді у Петра Порошенка, влаштовував посиденьки разом із соратниками в приймальні Віктора Шокіна.
Ніде правди діти – акторські здібності Олега Валерійовича перевищують аналогічні можливості багатьох українських парламентаріїв.
Формальним приводом для розлучення з коаліцією Ляшко назвав вчорашнє голосування за внесення змін до Конституції у першому читанні. Воно начебто і змусило його кардинально змінити позицію, адже рівно тиждень тому Олег Валерійович в ефірі Радіо "Свобода" наголошував, що радикали не вийдуть з коаліції, хіба що їх будуть виносити ногами вперед.
Так от, про блокування. Воно на сторонній погляд виглядало вельми гламурним, оскільки радикали не намагалися завадити ухваленню рішення, а красувалися перед телевізійними та фотокамерами. Насправді причини розставання РПЛ з коаліцією прості: наближаються місцеві вибори, і соратникам Ляшка необхідно поборотися за свій електорат. Їх головний суперник – не партія влади, яка зараз бореться за власну консолідацію, а Юлія Тимошенко, що свого часу переконливо довели останні президентські вибори. Тому потрібен крок, спроможний привернути увагу електорату.
На тлі зростання незадоволення діями влади у суспільстві прагнення дистанціюватися від неї виглядає логічним для досвідченого популіста та його соратників. Проте для коаліції вихід однієї фракції нічого не означає, хіба що вона втратить привід називатися конституційною більшістю. Коаліційна угода передбачає безболісну втрату одного суб’єкта коаліції, можливо, навіть більше, аби формально у ній залишалося 226 парламентаріїв. Припущення не виключені логіки, оскільки останнім часом контрольований Андрієм Садовим телеканал 24 активно піарить Ляшка та його соратників. Львівському меру нині вигідно привертати до себе увагу, тим більше, на тлі відцентрових процесів всередині контрольованої ним парламентської фракції.
Ще один помітний фактор – карні справи, порушені проти низки соратників Олега Ляшка. Очевидно, що в статусі опозиціонерів схиляти на свій бік громадську думку радикалам буде значно легше, тим більше у суспільстві, яке не намагається вийти за межі системи координат «зрада – перемога». Проте не варто вважати Олега Ляшка самостійним політичним гравцем, він швидше відзначається навичками щодо оперативної зміни власних покровителів.
Що стосується коаліції, то для "БПП-Солідарності" та "Народного фронту" виглядає цікавим викликом спроможність налагодити ефективну законодавчу роботу в умовах кризи всередині коаліції. Партії влади конче необхідно консолідуватися, аби забезпечити для себе гідний результат на місцевих виборах та подолання внутрішньополітичної кризи.