Назад в СРСР
Агресивна російська інформаційна політика вже давно не обмежується промиванням мізків мільйонам телеглядачів за допомогою брехливих новин та недолугих "патріотичних" серіалів. Мешканцям країн колишнього СРСР майже десять років намагаються створити ілюзію єдиного спортивного простору, у якому представники колишньої "наддержави" знову змагаються між собою та є ніби "своїми".
Першою ластівкою у 2008 році стала Континентальна хокейна ліга, яка була створена на газпромівські гроші та очолена одним із заступників глави російського енергетичного монстра – Олександром Медведєвим. У дебютному сезоні, окрім російських клубів, у КХЛ виступили білоруське "Динамо" з Мінська, казахстанський "Барис" та латвійське "Динамо" з Риги.
Згодом у КХЛ з'явилися клуби з Чехії, Словаччини, Фінляндії та Хорватії. Грала у російській лізі і українська команда – фінансований одним з колишніх лідерів партії регіоні Борисом Колесниковим "Донбас". Він дебютував у лізі у 2012 році та провів там два сезони, залишивши змагання через російську окупацію Донецька.
Космічні плани
Формально КХЛ створювався як потенційний конкурент найсильнішої ліги світу – Національної хокейної ліги, у якій грають клуби з Канади та США та виступають найсильніші у світі хокеїсти. Росіяни не посоромилися вдатися до відвертого плагіату та повністю змавпували формат НХЛ – з розподілом на дивізіони у регулярному чемпіонаті та розіграшем головного трофею у плей-офф. Його росіяни вирішили назвати іменем одного із своїх головних пропагандистських символів – першого космонавта Юрія Гагаріна.
Насправді ж, конкуренція з НХЛ розгорталася лише у російських ЗМІ, а усі найсильніші хокеїсти світу й надалі продовжують грати у США та Канаді. У томі числі й російські, такі, як Олександр Овечкін та Євген Малкін. А КХЛ це не спортивний, а ідеологічний проект, покликаний продемонструвати, як Росія "підводиться з колін", а "нещасна" Європа з радістю відкриває свої обійми штучно створеним нею командам.
Адже ці клуби лише базуються у Європі, а насправді фінансуються з Росії. Приміром, бюджет хорватського "Медвешчака" формувався переважно російськими спонсорами – "Газпромом", "Аерофлотом" та "Сбербанком". А власником фінського "Йокеріта" є наближений до Кремля олігарх Роман Ротенберг.
Заморожені проекти
Та й на практиці доведено – варто російському фінансовому кранику прикрутитися, як інтерес до виступів у КХЛ у європейців зникає, мов мильні бульбашки. Приміром, минулого року від участі у лізі відмовився чеський "Лев". Існує вірогідність, що КХЛ залишать ще кілька європейських клубів. Та й відбувається такий відтік на тлі скорочення бюджетів російських команд.
Ще один масштабний спортивний проект Кремля – баскетбольна Єдина ліга ВТБ навдивовижу теж була створена у 2008 році. До її складу увійшли клуби з Росії та колишніх радянських колоній – Литви, Латвії, Естонії, Казахстану, Білорусі, Грузії та України, яку в різні сезони у лізі представляли "Донецьк", "Азомваш", "Будівельник" та "Київ". Окрім того, у змаганнях виступають команди з Чехії та Фінляндії.
Втім, Єдина ліга попри задекларовані амбіції з самого початку не мала шансів конкурувати не те, що з домінуючою у світі Національною баскетбольною асоціацією, а навіть з головним континентальним клубним турніром - Євролігою. З минулого сезону через фінансову кризу в Росії проект почали потроху згортати. Турніру надали статус відкритого чемпіонату Росії, а від участі в ньому відмовилися литовські клуби, які хоч якось рятували конкурентоздатність цього турніру.
Окремо навіки
Планували у Кремлі за допомогою газпромівських мільярдів створити і футбольного монстра – так званий Об’єднаний чемпіонат. Обіцянками платити більші, ніж у Лізі чемпіонів, преміальні ідеологи прототипу радянської першості намагалися звабити й провідні українські клуби – "Динамо", "Шахтар", "Дніпро" та "Металіст", перетворивши, таким чином, український чемпіонат на жалюгідне посміховисько.
Але спочатку на шляху квазітурніру, головою оргкомітету якого був колишній головний тренер київського "Динамо" Валерій Газзаєв, постав регламент УЄФА, що подібні міжнаціональні турніри забороняє.
А потім газпромівське дітище і взагалі загинуло під уламками фінансової кризи та російської агресії. І схоже, шансів відродитися цей проект не має жодних – зараз клуби з Росії та України розводять навіть у єврокубках.
Не стане дивиною, якщо за кілька років зсохнуться до розмірів внутрішньоросійських змагань Єдина ліга та КХЛ. Їхнє пропагандистське нутро від самого початку було погано приховане за ширмою масштабних спортивних проектів.