Хто б міг подумати, що першість планети-2015 буде такою успішною для наших борців греко-римського стилю – "золото", "срібло" і дві "бронзи".
"Медальний" хід збірної України на заокеанському килимі розпочав Дімітрій Тімченко, який у ваговій категорії до 98 кг приніс Україні першу нагороду чемпіонату світу - бронзову. Наступного дня на п'єдестал пошани піднялися Армен Варданян (71 кг) – за "сріблом" – та Олександр Чернецький (130 кг) – за "бронзою".
Ну а в останній день змагань "класиків" голосно грюкнув дверима 24-річний киянин Жан Беленюк, ставши чемпіоном світу у ваговій категорії до 85 кг.
Такий медальний шквал забезпечив нашим борцям третє місце в командному заліку найсильніших збірних світу. Ще важливішим є і те, що цей чемпіонат світу є ліцензійним на Олімпійські ігри. Тож українські "класики" вже мають три перепустки у Ріо-2016. Зазначимо, що Варданян виступав в не олімпійській ваговій категорії.
Такого успішного виступу на чемпіонатах світу синьо-жовта збірна ще не знала за всі роки незалежності. Досі найуспішнішим за кількістю нагород був ЧС-1994, коли віце-чемпіоном став В'ячеслав Олійник (потім він виграв Олімпіаду-1996), а бронзовими медалістами - Андрій Калашников та Петро Каток.
В останнє десятиліття першості планети нам принесли лише три медалі – Володимир Шацьких ("золото" 2006-го), Армен Варданян ("срібло" 2010-го) та Жан Беленюк ("бронза" 2014-го).
Зважаючи на ці поодинокі досягнення, воно й не дивно, що ні українські вболівальники, ні, мабуть, весь світ греко-римської боротьби не чекав від українців такого прориву.
Цікаво, що ж такого трапилося в стані нашої команди, адже на фінансування, навіть напередодні першості планети, борці тільки скаржилися?
Насамперед, зміни, причому кардинальні, торкнулися боротьби в усьому світі. Рятуючись від виключення Міжнародним олімпійським комітетом з програми Ігор, міжнародна федерація взялася за модернізацією правил. Щоправда, за принципом "нове – це давно забуте старе". У грудні-2013 боротьбі повернули ті правила, за якими боролися до 2004 року включно – два періоди по три хвилини і підрахунок балів за сумою обох половин зустрічі. Це ключові пункти, які знову принесли виду спорту видовищність і красиві кидки.
Раніше борець міг виграти перший період 6:0, потім програти другий 0:1. Нічийний рахунок по двохвилинках (два останні олімпійські цикли періоди тривали дві хвилини) гарантував третій період, в якому теж можна було мінімально поступитися і програти всю зустріч з рахунком 6:2 (адже по періодах – один виграв, а два програв). Тепер таких абсурдних ситуацій не буває – для загальної перемоги рахують усі здобуті бали в сутичці.
Зазначимо, що українські борці і тренери критикували правила зразка 2005 року. За ними шанси фізично міцних борців, без особливої техніки, майже гарантували медаль. Адже такий атлет міг назбирати балів, просто випихаючи суперника за межі килима. Зараз подібна дія суддями не оцінюється.
Разом зі зміною правил у 2013-му прийшли і нові вагові категорії. Із семи їх збільшили до восьми. Логічно, що з додаванням ще одного комплекту нагород конкуренція за медалі зменшилася.
Все це в комплексі і посприяло тому, що українці прорвалися до світової еліти. Але, звісно, ці зміни не є головною запорукою наших медалей.
Підготовку і тренувальний процес ще ніхто не відміняв. Якщо Беленюк є представником відносно нового покоління, то Чернецький і Тімченко – це борці, яким уже за 30, але проявити себе змогли тільки зараз.
Після Олімпіади-2012 у збірній України змінився тренерський склад. Очолив її Артур Дзігасов, взявши собі в помічники серед інших фахівців і чемпіона світу-2006 Володимира Шацьких. Два роки співпраці вилилися в Лас-Вегасі ось у такий результат. Значить, тренерам вдалося створити команду, підготувати її не лише фізично, технічно, а й морально, знайшовши підхід до спортсменів і мотивувавши їх.
Звісно, спорт дуже не передбачуваний. Та разом з тим стабільні результати – це ознака класу. Випадковий успіх "класиків" у Лас-Вегасі чи ні – покажуть наступні великі форуми – чемпіонат Європи-2016 та Олімпіада.