Поетично-музичний проект "Чим пахне Львів" - фантастичне поєднання поезії та музичних імпровізацій. Зала на другому поверсі кав'ярні "Дзиґа" - заповнена ущент навіть під час підготовки до дійства. Між собою музиканти спілкуються англійською, адже сьогодні гратимуть як один гурт раніше не знайомі поляк, данець, швед і двоє музикантів з Норвегії. За плечима в усіх – співпраця з провідними оркестрами світу, створення власної музики, альбоми та численні нагороди. Поряд із музиками, за столом – український поет, літературознавець, перекладач із польської, болгарської, македонської, англійської та білоруської мов Остап Сливинський.
Доки музиканти "розспівують" інструменти, виводячи химерні джазові рулади, запитую в Остапа, наскільки новим є для нього такий мистецький досвід.
Насправді будь-яка творчість завжди несе в собі елемент новизни. Зараз складно знайти поета, який би займався виключно роботою зі словом, принаймні серед молодшої генерації – усі намагаються реалізуватися ще й у музиці чи малярстві, створити щось цікаве "на межі". Я сам був ініціатором і учасником кількох синтетичних мистецьких проектів.
Остап Сливинський
А в чому "фішка" саме цього проекту?
Хлопці у Львові вперше. Учора увечері вони пішли гуляти містом, збирати враження і запахи, надихатися його атмосферою. Потому – дали мені 5 слів, які, на їхню думку, здатні найточніше передати аромат Львова. Я за ніч написав на ці слова вірші. Фішка в тому, що коли під час читання музиканти чують одне з цих слів - починається імпровізація. Гадаю, буде круто.
У затишному дворику – початку дійства чекає Марина Шуміліна, організатор міжнародного фестивалю ArtMееtings, в рамках якого і відбувається проект "Чим пахне Львів". Вона погодилася відповісти на кілька запитань.
Марино, що це за фестиваль, які цікаві події заплановані цьогоріч?
ArtMееtings - це фестиваль джазової і сучасної музики, ми влаштовуємо концерти імпровізацій та різноманітні музичні майстер-класи. Цього року він триває тиждень. Ми запросили музикантів з Данії, Чехії, Словаччини, Польщі, Швейцарії, країн Скандинавії – і одного українця, власне це Остап Сливинський. Серед заходів – майстер-класи з імпровізації джазової та сучасної музики, сьогодні був майстер-клас для дітей "Саморобка" – ми вчили їх створювати такі крихітні музичні інструменти, а завтра в Пороховій вежі – відбудеться концерт, де вони будуть на них виконувати музику.
Щодо сьогоднішнього концерту. Чому саме запах? Чому не спробувати скуштувати Львів, наприклад?
Куратор фестивалю, поляк Пйотр Дамасевіч вважає, що запах – єдине відчуття людини, здатне описати все. За ароматом - можеш намалювати у голові картину в цілому. Коли ти нюхаєш щойно спечені бабусині пиріжки – ти уявляєш повністю її дім, її руки… Так само і в музиці. Коли ти нюхаєш Львів – ти бачиш його старим, сучасним, його каву, його неспокій.
А Ви – вже відчули Львів на запах?
Боюся, ні. Я – львів’янка, і попри те, що навчаюся у Польщі, вже не відчуваю цих ароматів, на жаль. Людина, яка тут живе – не замислюється над тим, у якому прекрасному місті вона мешкає. А музиканти, вони дуже гостро все сприймають, ці запахи старих сходів, їхній скрип, оці дворики. Бо щоразу ми привозимо людей, які у Львові раніше не були.
Марина Шуміліна
Марино, я від багатьох музикантів чула, що найкраща імпровізація – це добре відрепетирувана імпровізація. Ваша команда згодна з цим?
Ми маємо іншу думку. Саме слово "імпровізація" означає раптовість – дій, емоцій. Наші музиканти навіть не зігруються перед виступом. Це чиста імпровізація, коли один музикант починає, другий підхоплює, і ніколи не можна наперед сказати, на веселій чи на сумній ноті закінчиться концерт.
Не боїтеся, що така непередбачуваність може зірвати виступ?
Досі такого не траплялося, адже музиканти, які у нас грають – кращі виконавці імпровізаційної сцени Європи, їм досить погляду чи легкого кивка головою – щоб зрозуміти одне одного.
Подякувавши пані Марині, вирушаю на музично-поетичне дійство, слухати, чим же пахне Львів, і дорогою ловлю аромати скрипучих дерев’яних дверей, бруківки, кави і старих концертних афіш.