Головна подія Генасамблеї - це сесія високого рівня, яка відбудеться з 28 вересня по 3 жовтня.
"Кузькіна мать" від Путіна?
Саме на сесію високого рівня має приїхати Володимир Путін та виступити з ООНівської трибуни. Зважаючи на його неадекватність, цілком можливо почути оновлену версію спічу Хрущова зі стукотінням черевиком по трибуні та погрозами показати "Кузькіну мать".
Не найгірший варіант, до речі. Той хрущовський демарш завершився замиренням зі США і ядерна війна так і не відбулася. Втім, Путін - це аж ніяк не Хрущов. Тож і чекати від нього варто чогось підступнішого, аніж "кузькіна мать".
Також з трибуни мають виступити президент США Барак Обама та наш Петро Порошенко.
Але головні події, звичайно, відбуватимуться в кулуарах.
Навряд чи це буде зустріч Путіна з Обамою або Папою Римським Франциском. Чутки про це Кремль старанно спростовував. А це означає, що його дипломатам так і не вдалося переконати ані Білий дім, ані Ватикан умовити хоча б потиснути руку на камери своєму замученому санкціями лідеру.
Найбільш цікавих рішень варто чекати в галузі зміни формату роботи ООН, ефективність роботи якої викликає все більше нарікань.
Два напрямки для роботи
Втім, варто запастися і порцією скепсису. За останні кілька десятків років ООН перетворилась на аморфну неповоротку структуру, нездатну ефективно й оперативно реагувати на появу та зростання глобальних світових загроз. І далеко не всім хочеться міняти стан справ.
Судячи з тих ознак, які бачимо, українська дипломатія наполегливо працює над тим, щоб змінити цю ситуацію. Вона прагне вичавити з ООН якнайбільше користі для головної нинішньої мети – протидії російській агресії.
Власне, Україна, як ніхто інший має право вимагати реформування ООН. Наша країна була серед 51 країни, які стали засновниками організації в 1945 році. Тоді це було потрібно Сталіну, щоб отримати додаткові голоси. Але нині цю обставину можна вдало використовувати собі на користь задля тиску на загальносвітову спільноту.
Тиск проходить по двом напрямам. Перший – то надання світовій спільноті яскравих доказів активності російської армії в Україні. Це має ілюструвати те, що від нинішнього очільника Кремля усім іншим країнам не варто чекати чогось доброго чи адекватного. Навіть тим, кого нині Москва називає своїми друзями чи партнерами.
Другий напрямок – схиляння на свою сторону впливових світових гравців.
Сирія як привід для переговорів
Росія намагається замилити око світовій спільноті повним припиненням вогню в зоні АТО, яке сталося 11 вересня. Ця тиша має лише одну мету – демонстрацію нібито дотримання мінських угод Росією.
Тим часом Москва взялася всіляко допомагати сирійському президенту Башару Асаду. Він отримав російську військову техніку та "зелених чоловічків". Мета Кремля очевидна: демонструючи свій вплив на Асада, переслідується мета посадити за один стіл переговорів Путіна та Обаму.
Американці вперто на це ведуться. Росіяни, чудово розуміючи, що важелів впливу безпосередньо на вашингтонських яструбів у них малувато, тиснуть на інше болюче місце – Європу.
Вона зараз тріщить від навали біженців – переважно сирійських. Донедавна більшість із них перебувала або в сусідніх країнах (Туреччині, Лівані, Іорданії), або відносно безпечних сирійських провінціях, де зараз немає активних бойових дій. На фоні звістки про те, що Росія допомагатиме Асаду, вони залишили надію на швидке закінчення військового конфлікту та рушили до мирної Європи.
Позиція Євросоюзу щодо Сирії та підключення Росії до переговорів здебільшого залежатиме від того, що вирішать у Берліні. Меркель, на наше щастя, піддаватися на шантаж біженцями не схильна.
Навіть під тиском спектаклю, який влаштував з біженцями друг Путіна, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
На жаль, коли план Росії з Сирією не спрацює (а найбільш ймовірно, що саме так і станеться) вона, скоріш за все, спробує відігратися на наших військових та відновить бойові дії на сході.
Позбавити Росію права вето
На ювілейній сесії Україна задумала зробити переворот та позбавити Росію права вето в головній структурі ООН – Раді безпеки.
Про те, що система противаг, введена в дію після Другої світової війни, вичерпала себе, стало зрозуміло після того, як Росія своїм вето заблокувала створення міжнародного трибуналу для розслідування катастрофи Боїнга, збитого над Донбасом.
Представник України в ООН Юрій Сергеєв стверджує, що цю ініціативу вже підтримує 67 країн. Загалом же потрібно дві третини голосів учасників Генасамблеї – тобто не менше 128.
Є інші варіанти – наприклад, добровільна відмова від права вето інших постійних учасників Радбезу.
Загалом же за переформатування ООН виступають багато країн, які зараз позбавлені можливості впливу на Радбез. Це і багато країн Африки, і Канада, і Німеччина.
Власне, саме вето позбавило будь-якого сенсу існування Ліги Націй, яка не змогла приборкати Гітлера. ООН ризикує повторити її долю.