Тут ще пахне фарбою, домивається підлога, метушаться художники, закінчуючи монтаж своїх арт-об`єктів. Так у стінах "Мистецького Арсеналу" готуються до ювілейного відкриття Х ART-KYIV Contemporary, що починався як перший в Україні ярмарок сучасного арту, а через п’ять років перетворився на великий форум мистецьких проектів.
Наталія Заболотна
"За ці десять років ART-KYIV для багатьох став великим стартом. Сотні художників представляли свої стартапи. Тут можна побачити роботи тих художників, які стояли у витоків українського контемпорарі, як то Арсен Савадов, Ілля Чичкан, Олег Тістол та багато інших. Це така десятилітня школа українського сучасного мистецтва, виховання смаків. Результатом цього проекту є те, що за час його існування виросло покоління і митців, і колекціонерів, і глядачів, адже десять років тому далеко не всі були готові сприймати українське сучасне мистецтво. Воно було для них космічним, аномальним, незрозумілим, і колекціонерів можна було перерахувати на пальцях. Зараз інша ситуація. Мистецтво взагалі не дає відповідей, а ставить запитання. Думаю, запитань тут буде надзвичайно багато. А ще сподіваюся, Україна, цей наш безжальний маховик офіціозний збагне, що репутацію країни творять митці, а не політики", - ділиться з Еспресо.TV директор "Мистецького Арсеналу" Наталія Заболотна.
У просторих експозиційних залах Арсеналу витає загадковість, а за їхніми стінами вже вишуковується довжелезна черга – тих, кому цікаво пізнати сучасне українське мистецтво.
Нетлінна мрія…
Нею є створення в Україні повноцінного музею сучасного мистецтва. Від учора до 10 жовтня таким собі уособленням цієї мрії є ART-KYIV. Проект представляє три великі пласти. Спершу потрапляємо до зали, де проходимо цілих тридцять років – стежимо за українським мистецтвом в історичній динаміці від 1985 до нинішнього року. Це стало можливо завдяки творам із 40 приватних колекцій. Тож заразом знаходимо відповідь на запитання – чому надають перевагу колекціонери.
Аліса Ложкіна
"У цьому проекті беруть участь колекціонери – люди, які послідовно збирають сучасне українське мистецтво в ситуації доволі цікавій, адже повноцінного музею сучасного мистецтва в Україні немає. Приватні збірки є островками, де залишається сучасне мистецтво для наших нащадків. Я думаю, що 10-15 років тому колекціонерів, які цікавилися сучасним мистецтвом, були одиниці. А сьогодні ми бачимо стрімкий рух вперед, у тому числі й ринку сучасного мистецтва, що є дуже важливо", - резюмує Аліса Ложкіна, заступник директора "Мистецького Арсеналу".
Анатолій Криволап. Ранок
Дмитро Кавсан. Реверанс, 1993 р.
Юрій Соломко. Поцілунок крадькома, 1992 р.
Олександр Ройтбурд. Останній день Помпеї, 2011 р.
Woman Secret
Тут і зараз
Які тенденції в сучасному вітчизняному мистецтві, як бачать світ сучасні художники, як вони розкривають соціальні та внутрішні конфлікти – усе це можна пізнати, простежити, уважно оглянувши експозицію. Попереджаємо – забере це чимало часу, адже проект розлігся на 24 тис. квадратних метрах. Так, цього разу "Мистецький Арсенал" відкрив ще одну локацію – свій другий поверх. Потрапивши туди, здається, ніби нишпориш чимось потаємним, забороненим – і це теж створює особливу атмосферу і впливає на сприйняття побаченого.
Саме в цьому, зазвичай потаємному, місці представлено виставковий проект кураторської групи "Мистецького Арсеналу" – Олександра Соловйова, Аліси Ложкіної, Соломії Савчук, Іллі Заболотного – "DIALOGIA. Українське мистецтво в часи без назви". Це діалог між митцем і глядачем, між митцем і куратором, діалог між минулим і сьогоденням. І якщо перший поверх представляє твори іменитих митців, які прихильники сучасного арту вже бачили, то "DIALOGIA" відкриває молодих художників, які спеціально для цього проекту творили у режимі work in progress – тут і зараз. Інсталяції, медійні проекти, "стріт-арт"… - спектр представленого тут дуже різнобарвний. Головне – бути готовим опинитися під цією зливою – різноманітності, відвертості й часом незбагненності.
Фото: Вікторія Руденко, Еспресо.TV.