Москва дуже розраховує на допомогу Китаю в боротьбі з вашингтонським "обкомом". Пересічним росіянам доводять, що ворог ворога – це спільний друг, а отже, китайці тепер найкращі друзі.
Та на відміну від Кремля китайські можновладці не бажають остаточно побити горщики з американцями.
Китайський лідер не так багато їздить по світу з візитами, тому кожен із них – знаковий. А тим більше той, що триває не кілька годин, а цілий тиждень.
Спілкування з американцями Сі Цзіньпін розпочав із болючої теми кібератак. Він закликав до спільної боротьби із кіберзлочинами.
Ця заява прозвучала у той час, коли адміністрація Обами почала всерйоз обмірковувати можливість застосування санкцій проти китайського бізнесу. Вашингтон звинувачує китайських хакерів у викраденні приватної інформації 22 мільйонів американських держслужбовців.
Заяву Сі можна потрактувати як бажання забути про старі образи та продовжити робити спільний бізнес. Він явно не демонструє бажання допомагати росіянам дошкуляти американцям "дзеркальними санкціями".
Ще один болючий предмет для обговорення – це активність китайських військових у Південно-Китайському морі. Мова йде про "віджим" островів Спратлі. Це майже безлюдні скелі, за які б’ються одразу шість країн, які потрібні лише для того, аби контролювати морські торговельні шляхи. Китайці хочуть бути там головними, американці намагаються їм перешкодити.
Російські ЗМІ люблять писати на цю тему, зазначаючи, що американці ризикують там загрузнути в черговому військовому конфлікті. Та не схоже, що китайські комуністи доставлять їм таке задоволення.
Навряд чи вони припинять будівництво військових об’єктів на островах Спратлі. Та воювати проти американців їм невигідно, зважаючи на тісні економічні зв'язки. Куди перспективніше домовлятись.
Китай зараз має купу проблем в економіці, яка за прогнозами скоро посяде перше місце в світі. Та зараз її лихоманить, та ще й так, що довелось вживати жорсткі некапіталістичні методи впливу.
За часів Януковича тодішній китайський лідер Ху Цзінтао побував у Києві. Візит сприймався з ентузіазмом, було багато оптимістичних прогнозів щодо запущених спільних перспективних проектів. Та скоро вони всі тихо померли від хвороби, що називається корупція. Зараз, коли Росія намагається долучити Пекін до кола своїх друзів, Україні варто було б перезапустити свої стосунки з Китаєм.