Здається, що Кремль і його головний диктатор дуже заметушилися, мова йде про дивні заяви, що вони їдуть до Обами, а потім виявляється, що до Обами вони напросилися.
Ну, Путін потрапив в український капкан - у нього немає хороших ходів, і він вживає в його становищі природний тактичний крок - різко змінити порядок денний. І спробувати з парії, ізгоя і маргінала перетворитися на такого собі пахана земної кулі. До речі, два роки тому подібне у нього пройшло з планом хімічного роззброєння Сирії. Він тоді провів навколо пальця Обаму і намагається повторити цей трюк. Ви правильно звертаєте увагу на те, що формулювання про зустріч Кремля і Білого дому помітно відрізняються, але тим не менш мені здається, що Білий дім пішов на певні кроки в його напрямку. Це і сам факт зустрічі і нескінченні заяви, не побоюся цього недипломатичного терміна, абсолютного бовдура Керрі. Його Лавров переграє елементарно. Його не можна залишати з Лавровим один на один навіть по телефону, тому що Лавров сильніше, емоційно і психофізично і робить з Керрі, що йому заманеться. Керрі співає про те, що як добре, що Росія та Іран приведуть Асада до конструктивних мирних переговорів, і вже як би відхід Асада і не потрібен. У довгостроковій перспективі він навряд чи утримає владу, але поки він може бути корисний у мирному врегулюванні. Трюк Путіна дуже простий: він різко посилює допомогу Асаду, він хоче зберегти його владу, принаймні в алавістському анкалі на Середземноморському узбережжі, і продати це Заходу, як конструктивну участь Москви в антиігіловскій коаліції. А за цей грандіозний внесок він вимагає ціну, а ціна ця - пом'якшення позиції Заходу щодо України.
Але, наскільки я розумію, Америка не в захваті від двох тисяч російських "Моторола", які десантуються в Сирії?
Спокуса схопитися за соломинку російської допомоги в Обами велика. Адже Путін, скажімо об'єктивно, тисне на слабкі місця американців. У них немає стратегії на Близькому Сході - ні щодо Сирії, ні щодо Іраку, ні щодо "Ісламської держави". Вони завдають авіаційні удари, але Путін правильно каже, що одними авіаційними ударами цю проблему не вирішити, потрібні наземні сили, оскільки ви їх послати не готові, то я роблю вам велику послугу: "Ось вам наземні сили і армія Асада, ви для цього повинні змиритися з його підтримкою. Давайте створимо таку коаліцію - Іран, Асад, "Хезболла", ну і я зі своїми "зеленими чоловічками буду вам допомагати". Як ви правильно сказали, зі своїм "моторилами". І ось, як не дивно, Білий будинок зважує цю альтернативу, тому що він не знає, що робити з "Ісламською державою", яку вони ж з Путіним і породили два роки тому. Коли, відмовивши в допомозі світській опозиції, вони штовхнули десятки тисяч молодих сунітів в обійми радикалів.
Наскільки серйозно сирійська криза може розплескатися на Близькому Сході, адже ці криваві бризки можуть підпалити в тому числі й Ормузську протоку?
Ну так Володимир Володимирович тільки в цьому і зацікавлений. Уявіть собі, яка буде ціна нафти, коли, як ви правильно помітили, буде підпалено Ормузьку протоку. Адже він не буде боротися з ІДІЛ, це обманка, якою він хоче спокусити американців - він допомагатиме Асаду фізично знищити будь-яку світську опозицію, будь-яку альтернативу його режиму. Це перше, що почне робити його авіація, або вже робить. А "Ісламська держава" його цілком влаштовує, тому що вона і є джерелом пожежі на Близькому Сході. Не знаю, чи читали в Білому Домі статтю Олени Мілашевої в "Новій газеті" про те, як ФСБ на Північному Кавказі видає потенційним джихадистам іноземні паспорти для того, щоб вони через Туреччину поповнювали загони "Ісламської держави". І після цього Путін заявляє, що він, бачте, - майбутній вождь коаліції проти ІДІЛ.
Ну, з іншого боку ми розуміємо, що внаслідок сирійської війни, шляхи зі Штатами дуже серйозно розійдуться. Той чи інший випадковий постріл, той чи інший укурений або обколотий Моторола, який підриває десяток американських десантників, і все - починається.
А ви бачили, що "мотороли" вже написали на злітній смузі російської бази в Латакії великими літерами: "Обама - чмо"!? Це ризик. А є ще страшніший для Путіна ризик, а підуть труни не тільки "моторил", яких йому взагалі не шкода, для нього це витратний матеріал, але і кадрових російських військовослужбовців. А в російській масовій свідомості постійно присутнє слово "Афган". Звичайно, Путін йде на величезний ризик: це і загострення відносин з американцями і втягування в цю війну. А що йому залишається робити?! Він програв в Україні все! Слова "російський світ" і "Новоросія" вже не вживаються навіть нашою пропагандою. Спроба всунути Лугандонію в Україну, щоби блокувати її розвиток, теж провалюється. У нього немає хороших ходів в Україні, і найстрашніше для нього - в його оточенні наростає думка, що "Акела промахнувся". В авторитарних режимах для диктатора найстрашніше - це зовнішньополітична поразка, вона завжди веде до зміни диктатора всередині правлячої верхівки. Щоб замазати поразку він різко підвищує ставки. Так, ризики величезні, але короткостроково він виграє. Як пожвавилася наша пропаганда: "Ми повертаємося на Близький Схід, ми повертаємося до часів впливу Радянського Союзу". Тобто він ввів у російську свідомість потужну порцію імперського наркотику, що на деякий час продовжить його існування. Це тактична перемога, і я згоден, що вона може обернутися стратегічною поразкою, але це буде залежати від поведінки західних лідерів. Не зіграють у них мюнхенські інстинкти.
У Криму відбувається паралельний процес: Україна почала, нарешті блокувати завезення контрабанди для підтримки окупаційної влади.
Це великий удар по агресору. Я на цю тему безперервно говорю вже три дні, і я протестую проти слова "блокада". Про яку блокаду йде мова?! Йде війна і жертва агресії відмовляється від підтримки економічних зв'язків з агресором і надання йому економічної допомоги. Ви б могли собі уявити, щоб в 1942 році, коли гітлерівська Німеччина окупувала Україну, Москва продовжувала постачати тих же гітлерівців всім їм необхідним для підтримки окупованих територій і окупаційної армії. Це цілком природна міра, яка давно назріла і питання тільки в тому, чому вона не була зроблена так довго.
Але Кремль, збожеволівши, чи не може в черговий раз кинутися прогризати кримський коридор? Ми розуміємо, що зараз починається сезон штормів і кремлівським уродам годувати людей по телевізору не вдасться.
Ні. На військову ескалацію Кремль не здатний - це зірве його сирійську гру. Зараз йому потрібно спокусити Обаму певною ілюзією співробітництва, для того щоб зняти санкції, досить м'які санкції, скажімо прямо, вони ж непорівнянні з тими, які п'ятнадцять років Захід підтримував щодо Ірану. Але й вони виявилися згубними для російської економіки. Військова ескалація, на мій погляд, зараз неможлива. Але Путін буде намагатися будь-якими іншими засобами, до останнього дня поки він залишається при владі, знищити Україну. Він використовує навіть лінгвістичні методи, наприклад використовуючи слово "блокада", яке повністю спотворює суть що відбувається, - війни між агресором Росією і жертвою агресії, Україною.
"Кримське питання" винесуть до порядку денного?
Це основний зміст угоди, яку пропонує Путін. Якщо щодо Донбасу він готовий розмовляти і поступатися, то "кримнаш" - ні. Він домагається угоди заради двох пунктів, зображуючи що він надає якусь послугу Заходу. Перший - це зняття санкцій, і другий - це "кримнаш", хоча б у тому ж форматі, який був в окупованій СРСР Прибалтиці. Ви знаєте, що Америка 50 років не визнавала анексію Прибалтики, але це не заважало торговим та іншим відносинам між Сполученими Штатами і Радянським Союзом.
Буквально днями з'явилася стаття Дмитра Медведєва, в якій він, висловлюючися кремлівським мовою, починає "давать заднюю".
Задню почав давати не айфончик, перший задню почав давати пан Лук'янов у своїй квітневій статті, продовжив естафету Сергій Іванов зі своєю знаменитою експертною думкою, мовляв, що ми - моська порівняно з натовським слоном, а продовжує її Путін всією сирійською авантюрою, намагаючися налагодити відносини із Заходом і притому виторгувати максимальний шматок. Усе це - свідчення його величезної потрійної поразки в Україні. Він не оцінив спротиву українського народу і української армії, ментальності російських громадян України, які відкинули химеру російського світу і усвідомлюють себе частиною громадянського нової, європейськи орієнтованої України. Він зарвався з ядерним шантажем Заходу, що призвело до посилення присутності НАТО в Прибалтиці та інших прифронтових країнах. І що найприкріше для нього - він переоцінив імперські комплекси російської політичної свідомості. Нехай воно і характерно для еліти, але російська масова свідомість абсолютно не підтримує війну проти України, тому найсекретнішою інформацією і є кількість наших жертв. Уся ця авантюра російського світу провалилася, задню вони ввімкнули всі, але і виторгувати вони хочуть в Обами дуже багато чого.