Схоже, ніяка перебудова податкової служби держави, зміна її внутрішньої структури або місця в системі органів виконавчої влади не здатна змінити репресивний підхід до вітчизняного бізнесу до того моменту, поки такий підхід буде сформульований як основна ідеологічна основа роботи відомства, нав'язувана йому всіма без винятку керівниками.
Усвідомлення себе караючим мечем податкового правосуддя, спрямованого винятково на виконання фіскальної функції оподаткування, здатне поховати будь-який найсвітліший задум податкової реформи. Адже саме це бажання стягнути незважаючи ні на що! Просто стягнути! Просто наповнити бюджет, виконавши план, не тільки налаштовує бізнес, і так не надто лояльний до податківців, проти податкового відомства, а й розбещує самих податківців, геть відключаючи з мозок як насправді єдиний генератор реальних законних механізмів протидії оподаткуванню. І справді, навіщо викручуватись в розкручуванні складних і заплутаних схем мінімізації, шукати правову основу і докази для притягнення до відповідальності платника податків, якщо, скажімо, механізм спонукання платника податків до наповнення державного бюджету настільки різноманітний в рамках процесуальних і, в першу чергу, кримінально- процесуальних норм.
Черговим винаходом податкового відомства, треба думати спрямованим на вдосконалення іміджу служби "з людським обличчям", став лист ГФС від 25.09.15г. №8960 / С / 99-99-10-03-02-14, в якому глава відомства Р.М.Насіров з дитячою безпосередністю стверджує, що внесення недостовірних відомостей у податкові декларації, у тому числі, коли дохід (об'єкт оподаткування) завищений , є кримінальним злочином, покарання за яке передбачено ст. 358, 366 КК України.
Можливо, Роман Михайлович забув ті світлі часи, коли він, будучи головою комітету ВР з податкової політики, боровся з проявом подібного цинізму фіскальної служби, можливо, його точку зору (за влучним висловом ще одного класика Леоніда Кучми) дійсно визначає місце сидіння, але позиція відомства воістину вражає не тільки своїм новаторством та безкомпромісністю, але й оригінальністю тлумачення кримінального закону.
Адже не треба бути фахівцем у кримінальному праві, щоб уважно вивчивши ст. ст. 358, 366 КК України, встановити, що притягнення до кримінальної відповідальності в даному випадку можливе лише за умисну форму вини, що довести в разі подання декларації практично неможливо. Про це ГФС у своєму листі зі зрозумілих причин сором'язливо замовчує ...
Однак, вгадати подальший хід думки податківців не становить особливої праці. Так, очевидно, що сам факт подання декларації з розбіжностями щодо будь-яких інших документів (напр., акта перевірки) є підставою для порушення податковою міліцією кримінального провадження, в рамках якого в теорії слідчий зможе довести відсутність наміру платника податків, а на практиці ... На практиці додумайте самі, гортаючи кримінально-процесуальний кодекс в частині всіляких слідчих дій у своїй сукупності здатних заживо поховати будь-який не лояльний до відомства бізнес...
Такий підхід є більш зручнішим для вітчизняних фіскалів, ніж порушення справи за ст.212 КК України, оскільки не вимагає дотримання кваліфікуючої ознаки - мінімальної суми недоїмки і не передбачає звільнення від відповідальності в силу ч.4 ст. 212 КК України.
Цікавим для платників податків, їх керівників та головних бухгалтерів (які також є співучасниками даного злочину) є і той факт, що кримінальне провадження може запроваджуватися податківцями не залежно від суми розбіжності (помилки в декларації), тому «під статтею» ходить кожен платник податків незалежно від суми недоїмки ...
І нехай податкове відомство не зможе довести до суду 99,9% порушених за новою технологією кримінальних прооваджень (як це зараз відбувається з провадженнями, порушеними за ст.212 КК України). Однак, мета роботи механізму звичайно буде досягнута. Не скажемо, що вона якимось чином співвідноситися із задекларованими Мінфіном і ГФС України цілями підвищення інвестиційної привабливості України, справедливості та нейтральності податкової системи. Але, чого у ж там гріха таїти: чи не занадто давно ми з вами навчилися жити в системі паралельних податкових реальностей, для того, щоб вірити красивим гаслам держави про податки?
Тому платникам податків слід готуватися до нових сюрпризів від фіскального відомства країни, а податковим адвокатам - до припливу нових клієнтів. А нам, наостанок, не гріх згадати ще одного класика - Івана Крилова: "а вы друзья, как не садитесь, все в музыканты не годитесь…"