Корисний диктатор

Білоруський президент Олександр Лукашенко вже вп'яте виграв президентські вибори в Білорусі та, незважаючи на свої диктаторські замашки, має шанси стати добрим другом Європи

Лукашенко кермує Білоруссю з 1994 року і вже побив рекорд перебування при владі Брежнєва. Тепер перед ним новий виклик – перевищити час перебування при владі Йосипа Сталіна – 31 рік. Недарма у 2005 році Кондоліза Райс назвала його "останнім диктатором Європи"

Реверанси на Захід

Після голосування на дільниці №1 Лукашенко розповів журналістам, що зробив "усе, що Захід побажав".

Так воно, зрештою, і є. Принаймні, "бацька" дійсно зробив певні кроки для того, щоб ситуація з правами людини виглядала краще, аніж то було під час президентських виборів 2010 року. П'ять років тому після виборів сталася масова акція на чолі з опозиційними кандидатами, її учасників жорстоко розігнали, а багатьох навіть ув'язнили.

Позитивні сигнали Заходу на адресу Лукашенка були помітні ще навесні. На той час білоруський президент вже досить довго грав роль миротворця, надавши майданчик для залагодження конфлікту між Росією та Україною.

Більшість опозиціонерів на той момент вже випустили на свободу. За гратами лишався тільки колишній опозиційний кандидат в президенти Микола Статкевич, та у серпні звільнили і його.

На щастя Лукашенка, білоруські опозиціонери цього року вирішили не вдаватися до масових протестів. Вони обмежились закликом бойкотувати вибори, провели три мітинги. Усі вони відбулися без ексцесів з міліцією. Також мирно завершилася й акція в неділю. Кілька сотень людей, попри заклики опозиціонерів, вийшли на демонстрацію. Люди пройшлися ходою до Площі Незалежності, помолилися, поговорили та розійшлися по домівках.

Страх Майдану

Взагалі для Лукашенка просто чудово зійшлись зірки.

По-перше, населення настроєне проти революцій. "Масові протести зараз виключені. Заважають страх, апатія, недовіра до того, що відбувається", - розповів Еспресо.TV білоруський економіст, керівник Науково-дослідного центру Мізеса Ярослав Романчук.

Навіть за офіційними даними, нагадав він, проти всіх голосувало близько 6% людей. Насправді ж ця цифра більша. За словами експерта, це якраз ті люди, які, з одного боку, не довіряють політичній системі, а з іншого, не хочуть революцій.

Крім того, ситуація в Україні грає на руку білоруському президенту. Більшість населення отримує інформацію про українські події з російських ЗМІ, тож і ставлення в них відповідне. Тому "бацьке" готові багато що пробачити заради "стабільності" і того, щоб "не сталося, як в Україні".

По-друге, Лукашенко зберігає гарні стосунки з Путіним, незважаючи на відмову створювати в себе військову російську базу.

По-третє, з ним заграє Європа, намагаючись відвернути його від Росії. І готова заради цього зняти з нього санкції та допомогти фінансами.

Поступки від Європи

Санкції проти Лукашенка були введені після брутального розгону протестувальників у 2010 році та подальших арештів і ув'язнень.

Вводили їх у кілька етапів (як і проти Росії). Це, по-перше, персональні обмеження для Лукашенка та ще близько 200 чиновників і силовиків – заборона на в'їзд до країн ЄС та замороження активів. По-друге, це обмеження на співпрацю з кількома десятками білоруських компаній. Дія санкцій спливає у жовтні. Скидається на те, що ЄС не буде подовжувати їхню дію  та збереже опцію можливості негайного їх відновлення в разі нових політичних репресій.

Намір обговорити та, можливо, скасувати санкції підтвердив вже й голова МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр.

"На жаль, є консенсусна думка Європи, що Білорусь треба різко відводити від Росії. Тому з нього знімуть санкції. Європейський тренд – легалізувати його. І цей тренд спрацює", - розповів в ефірі Еспресо.TV білоруський письменник, доцент Європейського гуманітарного університету (Вільнюс) Віктор Мартинович.

"Європа стурбована не тим, чи він законно обраний президент, а тим, як саме вивести Білорусь з-під впливу Росії", - додав експерт.

В тому, що санкції з Лукашенка знімуть, не сумнівається і Ярослав Романчук: "Лукашенко пообіцяв, що готовий на найбільш ліберальні дії в економіці. Політичних ув'язнених немає, затриманих після мітингу немає. Очевидно, що Мінськ зробив цілий ряд кроків, щоб вибори були визнані. А от що Лукашенко буде з цим робити – це вже інше питання".

За словами Романчука, якщо склад білоруського уряду не зміниться упродовж найближчих двох місяців, то буде "продовження того "совка", який ми спостерігали 21 рік".

За всіма ознаками, санкції знімуть, погоджується і європейський політолог, директор Фонду для демократії в Білорусі Йорг Форбріг.

За його словами, скасування санкцій стало можливим через кілька чинників.

"Білоруський режим провів останні три роки, налагоджуючи в ЄС контакти з тими, хто критично ставився до санкцій та політичної ізоляції Білорусі", - пояснив Форбріг. Зусилля дали результати.

Другий чинник - війна Росії проти України, яка змінила геополітичне середовище. За словами Форбріга, з одного боку Білорусь відчуває загрозу з боку Росії, з іншого ж Захід розуміє, що занадто великий тиск кине країну в обійми Москви.

По-третє, Лукашенко майстерно вписався в роль посередника під час мінських переговорів по Україні. "Багато хто на Заході високо оцінив цю роль та відчувають, що він має отримати винагороду", - каже Форбріг.

Нарешті Лукашенко влаштував гарні вибори. "Була претензія на лібералізм, зареєстровано кілька кандидатів, допущені спостерігачі, держава навіть замовила проведення екзит-полів. Порівняно з попередніми виборами, все це надало можливість нинішнім виглядати кращими. А всі разом ці чинники переконали Захід зробити певну поступку Лукашенку – у формі зняття санкцій".

Що чекати далі

Українці з категорії "нас злили" дуже полюбляють критикувати Європу за недостатній тиск на Росію. Збереження при владі Лукашенка дасть їм ще один привід для докорів на тему подвійних стандартів Брюсселя та потурання авторитарному лідеру.

Та взагалі-то країнами Євросоюзу керують зовсім не наївні дурники. Вони чудово розуміють, з ким мають справу. Достатньо хоча б поглянути на заголовки ЗМІ. От, наприклад, британська The Telegraph пише, що Лукашенко планує перетворити свій авторитарний режим на династію в стилі Північної Кореї, а наступником хоче зробити свого 11-річного сина Колю.

Хоча порівняння з КНДР перебільшене, та Лукашенко в жодному разі не перетвориться на союзника ЄС, говорить Форбріг.

"Який би танок він не виконував зараз, це чиста тактика. Лукашенко під тиском з двох боків. Економіка втрачає резерви і відчайдушно потребує фінансової допомоги. З іншого боку він добре знає, наскільки він залежний від Москви – політично та фінансово – та як просто Кремль може покінчити з його владою та білоруською незалежністю", - говорить експерт.

Брюссель не довіряє Лукашенкові, та найближчий час буде вимушений співпрацювати з ним. Особливо в таких питаннях, як транзит енергії (насамперед нафта і газ), міграція, екологія, транспорт.

Сам Лукашенко також йде на реверанси Заходу вимушено. Економіка Білорусі гостро потребує фінансових вливань ззовні. Джерела кредитів з Росії всихають через санкції Заходу та падіння цін на нафту. Тому й доводиться розшаркуватись перед європейськими кредиторами.

"Лукашенко буде продовжувати балансувати між Росією та Заходом. Він не виходить з ОДКБ, з ЄврАзЕс. У той же час він хоче повноцінно спілкуватись зі Світовим Банком, МВФ", - пояснює Ярослав Романчук.

"Лукашенко відчайдушно намагається збудувати нові альянси, щоб якось балансувати зі своєю залежністю від Росії. Але, як ми знаємо з минулого, він припинить прикидатися гарним хлопцем, як тільки союзники стануть занадто вимогливими до нього. Цей урок ЄС виніс після провалу зближення з Лукашенком у 2008-2010 році, яке завершилось сльозами. І це урок, який має взяти до серця й Україна", - пояснює Форбріг.

Дійсно, для України нинішня гра Лукашенка вигідна. Та не слід обманюватися з приводу його демократичності.