Таке враження, що сирійська криза набула всепланетного розмаху. Маленький сірник, піднесений свого часу другом "Хезболли" Володимиром Путіним, загрожує перетворитися на потужну пожежу.
Ми вступили в період глобального переділу, якщо ви подивитеся на політичну карту, то кожні 25-30 років вона кардинально змінюється. І події в Україні, агресія Росії проти України - перша ластівка цього процесу: кордони, які були проведені після 2-ї Світової війни, вже не відображають реалій, що склалися і будуть переглянуті. Перед 1-ою Світовою війною сірником, який підпалив увесь світ і призвів до глобального переділу, були Балкани. Зараз таким вогнищем буде великий Близький Схід, включаючи Сирію і російський Кавказ. І цей процес позначився.
Наскільки я розумію, Путін шанує історію, у нього є радники з військової історії, невже він не розуміє, що процеси, які він почав, дуже сильно чреваті, в першу чергу для нього.
Я думаю, що сучасне російське керівництво найменш освічене за всю багатовікову історію цієї країни і пройшло дуже погану школу. У Росії зараз дуже погано з радниками, там зараз майже немає фахівців по Близькому Сходу і ісламу, їх залишилися лічені одиниці і велику частину усунуто від влади і від Кремля. Що стосується військових радників, то справи йдуть кепсько. Я думаю, вони не дуже розуміють, що відбувається у світі, навколо них і навіть у їхній власній країні.
А яка реакція на дії Путіна, якими він налякав усе політичне людство?
По-перше Путін, напавши на Україну, анексувавши Крим і оголосивши про Новоросію, заявив, що колишні правила політичної гри не діють, що міжнародне право втратило свою силу і тепер, як читалося між рядків, настало право сильного. Але він не розуміє, що якщо міжнародне право втратило свою силу, а кордони і сфери впливу перестали бути непорушними, то точно за такими ж правилами будуть грати і з ним. Путін самовпевнено вважає, що у Росії, як за часів СРСР, одна з найпотужніших армій світу і він може вплутуватись у будь-яку авантюру. Він також не прорахував, що те, що відбувається в Сирії, це вже не війна за Асада. Це частина світової війни ісламу - війни між шиїтами і сунітами. Є центри сили в ісламському світі, які борються між собою за гегемонію і Путін своїми зусиллями в Сирії вклинився між сильнішими гравцями, які можуть сильно нашкодити йому.
Він, по суті, став ворогом усього сунітського світу, а той вкрай впливовий і становить більшість у ісламі.
Загалом, так. Нагадаю, найбільша війна, яка йде в ісламському світі, це не війна з хрестоносцями і європейцями, це навіть не війна з Ізраїлем, - це війна між шиїтами і сунітами. І цій боротьбі понад 1300 років. Повністю ця війна не затухала ніколи. І між цими течіями насправді більше відмінностей і непримиренності, ніж між, скажімо, православними і католиками. Те, що починалося як боротьба залишків арабського соціалізму режиму Асада, переросло в глобальний фронт сунітсько-шиїтської війни. І в усю цю м'ясорубку Путін намагається влізти, не розуміючи, куди він лізе. При цьому переважна більшість мусульманського населення Російської Федерації - суніти. І це все є такою собі сумішшю пороху і бензину, закладеною під самі основи російської державності, що якщо Путін продовжуватиме своє втручання в близькосхідний конфлікт, то ця суміш запалає прямо під його кріслом.
Ми пам'ятаємо радянську пісню: «є у революції початок, немає в революції кінця».
Так, цю пісню дуже весело виконувало брежнєвське Політбюро, коли вводило війська до Афганістану. І я думаю, що якщо Путін затягне цю стару російську пісню, то він закінчить так само як радянське керівництво або режим Єльцина, який вплутався у війну, що коштувала дуже багато крові і росіянам, і чеченцям.
На початку нашої розмови ви сказали, що Путін слабо собі уявляє, в яке осине гніздо поліз, але ж мета якась у нього була? Він почав гарячково торгуватися з Білим Домом, але там йому сказали, що його емісар Дмитро Медведєв навіть прийнятий не буде. Наскільки я розумію, Америка всерйоз розсердилася на самодіяльність Кремля в Сирії.
Тут справа глибше. Диктаторські режими мають свою логіку. Путін вибудував жорстку силову диктатуру. Кількість силовиків у Росії більше, ніж будь-коли в її історії, більше ніж була при Сталіні. Але диктатор не вміє робити нічого більше, окрім як воювати. Подивіться на історію путінського правління, які досягнення можна назвати?! Абсолютно ніяких. Жодну з реформ не було проведено, сировинна складова тільки збільшується, економіка стає дедалі примітивнішою. З усіх "досягнень" за весь пострадянський період, лише чотири війни: перша чеченська Єльцина і три війни Путіна - друга чеченська, війна з Грузією і тепер війна з Україною. Він не вміє нічого, окрім як воювати. Путіна зараз часто порівнюють з Муссоліні і з Гітлером. Путін до певної мірі провалився в Україні і йому потрібен якийсь інший театр воєнних дій. Він не може зупинитися. Знаєте, коли тхір потрапляє в курник, він вбиває всіх курей, тому що він не може не вбивати. Точно так і диктаторський режим, - він не може не воювати. Тому Путін потрапив у пастку логіки розвитку власного режиму.
А чим це може загрожувати найближчим часом? Наскільки я розумію, Саудівська Аравія подібних речей не прощає. Подібних речей не прощає й Ізраїль. Майже весь світ затаїв образу і відповідь може бути серйозною.
Тут справа не в образі, справа в логіці та інтересах. Сили, які підтримує і озброює Саудівська Аравія, вже оголосили Путіну і Росії джихад, Саудівська Аравія заявила, що починає поставки ракет земля-повітря і протитанкових ракет антиасадівським повстанцям, Америка також заявила, що починає інтенсивно озброювати Сирійську вільну армію і постачати їй зброю у великих масштабах. Цю зброю, звісно ж може бути використано як проти Асада, так і проти росіян. Туреччина зробила кілька вкрай різких заяв на кордоні дипломатичного протоколу, а Ізраїль просто заявив, що буде збивати російські військові об'єкти, якщо вони становитимуть загрозу Ізраїлю. Ізраїль вже обстрілював сили Асада, які прийшла захищати Росія. Я думаю, що Путіна підвело кілька речей. Перше: він недооцінив реакцію Заходу, він, мислячи, як диктатор, думає, що все в навколишньому світі вирішує президент як керівник країни, точно так само, як він все вирішує в Росії, так і Обама все вирішує в Америці. Обама це, звичайно, катастрофічний президент з точки зору зовнішньої політики, це найслабший президент за всю американську історію в зовнішньополітичному плані, і Путін вирішив, що може з Обами вити мотузки, думаючи, що це вся Америка. Але Путін не розуміє, як працює демократія. Обама управляє Америкою відсотків на 10-15, не більше. У США є потужні сили, які коригують владу президента. І я думаю, точніше це вже відбувається, ці сили так чи інакше прокидатимуться.
Геополітичні фантазії Кремля це одне, але є така річ як сувора реальність. Коли Путін зображував із себе "погану шпану" його терпіли, вважаючи ненадійним хлопцем, але не називали стратегічним ворогом.
Думаю, що дуже злий жарт з ним зіграв досвід війни в Україні. Тому що в Україні Путіну надали і стратегічну, і тактичну альтернативу, - Україна вела себе вкрай пасивно. Навряд чи можна уявити, що українські сили перейдуть в наступ і виріжуть російські частини, які вторглися на Донбас і, тим більше, перейдуть російсько-український кордон з подальшим наступом, наприклад на Ростов. Ні в Україні, ні тим більше в Росії подібний сценарій не розглядають, хоча, чому б і ні. Мене дуже здивувала розмова, яку я вів з вашими військовими експертами, усі мені в один голос говорили, чому Україна не оголошує війну: бо тоді на повну силу діятиме російська авіація. Але вибачте, військово-космічний щит Росії створюється в Україні, в Україні було створено і є балістичні ракети, які перебувають на озброєнні у Російській Федерації, які можуть долетіти, не те, що до Нью-Йорка (власне для цього вони й створювалися), а й до Москви, Сочі та Ростова. Ніхто в Україні не думає в цьому напрямку. Путін думає, що сирійська опозиція вестиме себе так само. Мусульмани, які зараз з ним воюють, почали воювати з росіянами в Афганістані, коли у них були крем'яні рушниці 19-го століття, і вони перемогли Росію. І вони жадають зіткнутися лоб у лоб з російськими силами. Вони жадають перенести війну на територію самої Росії, а Путін звик до того (внаслідок досвіду українського конфлікту), що така можливість не розглядається. Тобто в Україні він міг робити все, що хотів і не нести за це жодного покарання. У Сирії це буде абсолютно по-іншому, але він цього, швидше за все не розуміє.