Це - рішення на майбутнє, покликане розставити крапки над "I" в оцінці одного з найогидніших злодіянь комуністичного режиму. Злодіянь, які продемонстрували справжню суть комуністичної ідеології в Радянському Союзі - ідеології безсоромного шовінізму.
Мене завжди цікавило це питання: як це в країні, яка пишалася своїм інтернаціоналізмом і "класовим" підходом до населення, громадян виселяли за національною ознакою? Вже не як "куркулів" або "буржуїв", не за те, що мали власність або народилися в "класово чужій" сім'ї - а просто за походження? Як могли звинувачувати цілі народи у співпраці з гітлеризмом - і це в країні, де Російська визвольна армія генерала Власова була за своєю чисельністю більше, ніж якийсь корінний народ Криму або Кавказу? І як радянське суспільство не помітило цієї підміни ідеології "пролетарського інтернаціоналізму" ідеологією російської "чорної сотні" - або, можливо, завжди очікувало цієї підміни?
Адже традиція російського чорносотенства, ненависті і презирства до чужинця має куди більш тривалу історію, ніж комунізм. Геноцид кримськотатарського народу став, по суті, послідовним продовженням політики державного етноциду, видавлювання корінних народів з Криму і заміні їх колоністами. Ця політика почалася відразу ж після варварської окупації півострова військами російської імператриці Катерини II - освічена авантюристка "уславилася" ще й ліквідацією Запорізької Січі - і продовжувалася усіма її спадкоємцями. Сталін здійснив те, про що російські царі могли тільки мріяти.
Шовінізм пережив комунізм і сьогодні став офіційною ідеологією путінської Росії. Саме тому головним наслідком нової окупації Криму військами Путіна - малоосвічений авантюрист "уславився" ще й нападом на материкову Україну - стало відновлення етноциду кримських татар. Етноцид, геноцид, етноцид - от і вся історія Росії останніх століть. І постанова українського парламенту - і діагноз, і визнання необхідності боротися з цим щоденним садистським знущанням над людьми і народами.