Колишній міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко - зараз він ховається від правосуддя в Москві - у зв'язку з другою річницею Майдану дав ритуальне інтерв'ю РІА Новости.
"В ніч з 29 на 30 листопада, коли студенти почали розходитися, їх залишалося на Майдані близько 500 осіб, "третя сила" спровокувала кривавий конфлікт. Так, колишній керівник адміністрації президента України Сергій Льовочкін організував встановлення на майдані Незалежності новорічної ялинки ... І це за місяць до Нового року, коли ніякої необхідності в цьому не було!
Тим не менш, він через главу міської адміністрації Попова віддав розпорядження встановити ялинку. Попов звернувся до начальника міської міліції Валерія Коряка з проханням розігнати студентів, щоб звільнити місце для ялинки. Я заборонив Коряку робити це. Льовочкін телефонував мені, я відмовляв і йому. Зрозуміло було, що розгін студентів призведе до ескалації напруги.
І ось пізно вночі, коли я вперше за 10 днів поїхав додому відіспатися і привести себе в порядок, не погоджуючи зі мною своїх дій, начальник міського відділу внутрішніх справ Коряк під натиском з боку Попова і насамперед Льовочкіна зробив спробу силового розгону студентів…
Коряк спробував їх розігнати, і тоді мирний мітинг перетворився на криваве побоїще. Продовженням його став табір на Майдані, де вже в основному знаходилися навчені радикали».
Ну і, звичайно, ця сама «третя сила» нікуди не поділася і після розгону студентів: «що стосується "невідомих снайперів", які розстрілювали і мітингувальників і міліціонерів у лютневі дні ... Я думаю, ні, я впевнений, це теж справа рук "третьої сили".Тепер представники цієї "третьої сили "займають державні пости в Україні, засідають у парламенті. А народний депутат Сергій Льовочкін, за повідомленнями українських ЗМІ, тепер мітить на місце Яценюка".
Інтерв'ю Захарченко - це не просто спроба уникнути відповідальності за злочини. Це ще й доказ глибокого розколу в найближчому оточенні Януковича в дні Майдану, і тієї особливої ролі, яку відіграв тоді у розвитку ситуації Сергій Льовочкін - у всякому разі в очах своїх власних соратників з «першої сили». Показання Захарченко до того ж докорінно суперечать тому, що розповідали на попередньому слідстві по розгону студентів Коряк і Попов, які практично жодного разу не згадали імені Льовочкіна у зв'язку з встановленням горезвісної ялинки. Сам Льовочкін, як відомо, наступного ж дня після розгону подав у відставку, яку Янукович не прийняв - і залишався в сумнівному положенні майже до самої відставки президента, коли на посаді глави адміністрації його змінив Андрій Клюєв. До речі, в причетності до розгону студентів звинувачували в ті дні саме Клюєва, хоча його повноваження секретаря РНБО не давали йому можливості віддавати прямі вказівки силовикам. Але з цієї ж точки зору таких прав не було і у Льовочкіна - хоча його тісні контакти з головою київської адміністрації не піддавалися сумніву.
Так все ж чия це була “йолка”?