Це - проблема двох коаліцій - назвемо їх умовно західно-сунітською і російсько-шиїтською. І ці коаліції - аж ніяк не партнери в питанні вирішення сирійської проблеми. Вони - непримиренні противники.
Метою коаліції західних країн і сунітських держав є відродження сильної і дієздатної сирійської держави, якою керував би поважний уряд. Ці країни прекрасно розуміють, що збереження при владі президента Башара Асада тільки підсилює невизначеність і нестабільність в Сирії і, в кінцевому рахунку, підтримує боєздатність і привабливість "Ісламської держави" в очах не тільки сирійців, а й усіх мусульман-сунітів. Тому коаліція бореться з "Ісламською державою", підтримує сирійську опозицію і вимагає відставки Асада.
Метою коаліції Росії, Ірану і шиїтських угруповань є збереження режиму Башара Асада і знищення всіх його опонентів. При цьому для самого Асада його режим - відображення інтересів алавітської меншини і клептократів з партії Баас, для Росії - диктатура її вірного "світського" союзника, вимушеного орієнтуватися на Москву, для Ірану - шиїтська диктатура - бо алавіти прикидаються шиїтами. Коаліція бореться з "Ісламською державою", з сирійською опозицією і робить все, щоб Асад залишився при владі.
Взаєморозуміння між двома коаліціями можливо тільки на грунті прагнення знищити екстремістів з "Ісламської держави". При цьому якщо для коаліції Заходу і сунітів це знищення - головна мета, то для Путіна і шиїтів - побічна. Для них головне - зберегти асадівський режим, який за жорстокістю і непримиренністю від "Ісламської держави" не дуже і відрізняється. Наскільки тендітні кордони взаєморозуміння ми бачимо по долі російського літака.
Ясно й інше: ніякого справжнього співробітництва між двома коаліціями бути не може. Власне, ця співпраця - те, чого хотів би домогтися президент Франції Франсуа Олланд під час своїх майбутніх візитів до Вашингтона і Москви. Але після того, що сталося, Олланду нема чого зустрічатися з Путіним.
Бо єдиний реальний і розумний висновок з того, що сталося - це створення єдиної коаліції, а не існування двох. Коаліції для боротьби з "Ісламською державою", а не для збереження режиму Асада.
Якщо виходити з першої реакції Путіна, що назвав знищення російського літака "ударом в спину", цей простий висновок навіть не спадає йому на думку.