Уже в першій же гонці сезону у шведському Естерсунді українка, яка рік не виходила на старт, піднялася на п'єдестал пошани. В індивідуальній гонці на 15 км з чотирма вогневими рубежами, де кожен промах карається однією хвилиною штрафу, Олена фінішувала третьою. Відзначимо її абсолютний показник на стрільбищі – жодного неточного пострілу.
Через пару днів Підгрушна вже піднімалася на подіум за бронзовою нагородою після спринтерської гонки, де схибила один раз, пославши кулю в "молоко".
Другий етап Кубку світу, який закінчився цими вихідними в австрійському Хохфільцені, виявився менш вдалим для Олени й української команди в цілому. Проте теж не минув без нагороди. Учора в естафеті наші дівчата вибороли бронзову нагороду, де фінішером була наш капітан Підгрушна.
Відзначимо, що в особистих гонках другого етапу Кубку світу Олена не випадала з Топ-20. У спринті показала 14 результат, а в гонці переслідування – 18-й.
Як результат – наразі наша біатлоністка у загальному заліку Кубку світу має п'яту позицію – 177 балів. У заліку спринтерських гонок вона третя – 75 пунктів, як і в поточному рейтингу індивідуалок – 48 балів.
А ще рік тому чемпіонка підкорювала трохи інші висоти. Хоча і спортивні, та все ж більше чиновницькі. Після Ігор-2014, де Підгрушна разом з подругами по збірній стала олімпійською чемпіонкою, вона вирішила піти зі спорту, промінявши його на заступника міністра спорту України, яким тоді був Дмитро Булатов. Щоправда, спортсменка завбачливо заявляла, що вона не каже біатлону прощавай, що цілком можливо ще може повернутися на лижню. Як це часто буває в Україні, чиновники швидко змінюються. У грудні-2014 Булатова змінив Ігор Жданов, та Олена залишалася на своїй посаді.
От тільки недовго. Навесні вона оголосила про повернення в біатлон. І як бачимо, не прогадала. Чого вона могла досягти в рангу чиновника? Очевидно, не того, на що розраховувала. Тому й пішла.
Спортсмени, причому великі спортсмени, не знаходять себе в чиновницькій машині. Хоча, логічно, що могли б. Адже на власній шкурі відчували, що треба міняти в роботі міністерства. От тільки керівництву нашої держави ці зміни ні до чого. Що може зробити один у полі воїн? Правильно, знайти собі інший фронт, де результат майже повністю залежить тільки від нього самого. Підгрушна так і зробила.
Парадокс, але міністерству є за що подякувати – що не втримали, а може, і всіляко "сприяли", щоб Підгрушна покинула свій пост. Від цього виграла не лише вона, а і вся збірна, яка стабільно має нагороди на одних з найпрестижніших змагань світу.