Тріумф, якого так чекала Марін Ле Пен, заради якого вона відмовилася від цілого ряду відверто неофашистських гасел і навіть вигнала з партії відчайдушного расиста - власного батечку - обернувся сльозами розчарування і для самої Ле Пен, і для її сексапільної племінниці. І це тоді, коли мігрантська криза в Європі досягла піку і такі як Ле Пен, в принципі, повинні збирати врожай. А не виходить.
Можуть сказати, що "Республіканці" колишнього президента Франції Ніколя Саркозі теж прихильні до Путіна. І що Саркозі теж робив кар'єру на проблемах мігрантів - ще коли був міністром внутрішніх справ Франції в епоху президента Жака Ширака. Але "Республіканці" це насамперед партія європейського та євроатлантичного вибору. Так, Саркозі не проти популізму. Так, він любить грати на русофільських симпатіях частини французів. Але якщо у Саркозі постане питання, кому його підтримати - президента США або президента Росії - він не буде коливатися в своєму виборі. А ось Марін Ле Пен - дуже сумніваюся. І це добре розуміють у Кремлі. Тому Путін ніколи не намагався поставити перед вибором Саркозі - а в підтримці Ле Пен він практично впевнений. І, крім того, Саркозі - при всіх претензіях до нього - політик цивілізованого світу. А Ле Пен намагається повернути цей світ у довоєнне минуле Європи - те саме минуле, яке вже два рази призводило до світових війн.
Саме тому так важливо, що "Національний фронт" програв, що у нього навіть зараз не вистачає прихильників для перемоги навіть на муніципальному рівні. І значить, коли вдасться вирішити проблему мігрантів, французькі ксенофоби знову повернуться до ролі маргіналів, яких всі, крім Путіна і його оточення, будуть зневажати - і ніхто не буде боятися.