"Мій світ більше ніколи не буде таким, як раніше", міг би написати хтось із них у Twitter, якби він існував століття тому. Так прийшла ціла епоха "Чорного квадрату". Сьогодні про картину, що здійснила революцію у мистецтві, знають навіть ті, для кого світ візуальної творчості розпочинається і закінчується в Instagram. Утім? знати - це ще не розуміти, тож навіть через сто років реакція: "Моя дитина теж так зможе" комусь видається розумною і дотепною. Залишимо риторичним запитання, чому цих дітей, на відміну від Малевича, геніальними вважають лише їхні батьки, і пригадаємо, які легенди та перекази побутують у народі про найвідоміше полотно XX ст.
"Подивись як я милуюсь тобою, - мов Мадонною Рафаелевою"
Не хтозна-де, а на покутті почепили "Чорний квадрат" киянина Казимира Малевича. Разом із соратниками той представив свої роботи на останній футуристичній виставці. Вони дали життя новому напряму в авангарді – супрематизму, і завершили період футуризму, про що і свідчить назва експозиції.
Отже, що робота з’явилася на місці, традиційному для ікони в хаті, викликало і відповідну реакцію. Тоді знаний художній критик Олександр Бенуа написав: "Поза сумнівом, це і є та ікона, яку пани футуристи ставлять замість Мадонни".
Відтак у релігії від Малевича з’явилося чимало пристрасних прихильників. Символ чорного квадрату був пришитий і на їхньому одязі, з’являвся на прапорі, чи як підпис на паперах. Спричинило таке поклоніння новому мистецтву аж до звільнення Малевича із посади директора Державного художнього інституту за, буцімто, створення містичної секти.
В авангарді, але не перший
Справедливо буде зауважити, що чорні квадрати існували в мистецтві задовго до того, як за пензля взявся прославлений український авангардист. Скажімо, ще на початку XVII ст. англійський філософ-містик Роберт Фладд написав "Велику пітьму", у нього чорний квадрат ілюстрував ідеї щодо макро- та мікрокосмосу.
А французькому художнику-граверу Гюставу Доре суцільним мороком певно бачилась Росія, судячи із полотна "Сутінкова історія Росії".
Або ще можна оцінити почуття гумору французького письменника Альфонса Алле із його чорним квадратом, відомим під назвою "Битва негрів у темній печері пізньої ночі".
Вона чорна? Ні червона. А чому біла? Тому що зелена!
Ця дитяча загадка про смородину спадає на думку, коли йдеться про "Чорний квадрат". Тому що насправді він не квадрат, та й не зовсім чорний.
Сторони цього чотирикутника не рівні і не паралельні, ні між собою, ні відносно рамки, що обрамляє картину. Утім, це надає зображенню динаміки.
Відтінків же у чорного квадрату безліч. Те, що в картині можна розгледіти різнобарв’я, пояснюється фактом, що написаний шедевр супрематизму був поверх іншої картини. А ось зовсім нещодавно, з місяць тому, виявилось, що картин там цілих дві.
Це космос, крихітко!
Подекуди свій супрематизм Малевич називав "космізмом". Саме космос для нього мав надважливе значення, вважав, що людина, яка не відчуває космічного простору "живе наче в якійсь каторзі. Їй чогось не вистачає, вона задихається".
Тож і роботи його, включно із сьогоднішній ювіляром, не мають ні долу, ні гори, ані ваги.
"Чорний квадрат" не має жодного зв’язку з предметним світом, є лише творінням людини. Хоча б тому, що в природі такої форми не існує. На противагу, скажімо, колу, чи трикутнику.
100 років не в самотності
Навіть схований від людського ока, у темних кімнатах Третьяковської галереї, "Чорний квадрат" посилає свої магічні вібрації в серця шанувальників мистецтва.
"В кожну хату по квадрату", так називався перформанс українського художника Миколи Маценка. Пояснити особливе значення твору – таке завдання поставив перед собою митець. І запропонував усім охочим створити репліки "Чорного квадрату".
Нове потішне значення картина набула і в контексті актуальних українських подій. Серед реакцій на енергоблокаду Криму в Інтернеті, була думка, що саме цю подію пророкував Казимир Малевич.
100 років "Чорний квадрат" викликає емоції, дискусії і запитання. І певно довго ще допитливі юзери Інтернету проситимуть Google пояснити: "Що означає чорний квадрат?"