Після завершення тоталітарного режиму генералісимуса Франко та відновлення демократії в Іспанії де-факто встановилася двопартійна система. Але останні вибори поклали край цьому маятнику. Країною більше 30 років керували, змінюючи один одного, соціалісти (Іспанська соціалістична робітнича партія) і консерватори (Народна партія).
Тепер же на тлі економічних негараздів, напливу мігрантів та сепаратистських настроїв у Каталонії іспанці звернулися до молодих політичних сил, у яких вони ще не встигли зневіритись. В результаті третє місце отримала ліва партія "Подемос" ("Ми можемо"), яка народилася трохи більше року тому, ставши продовженням громадського руху проти корупції та засилля капіталу, аналогом американського руху "Оккупай Уолл Стріт".
Журнал The Economist записав "Подемос" в ряди тих європейських політсил, які підтримують Путіна. Видання стверджувало, що її лідери звинувачували Захід у подвійних стандартах в своєму ставленні до Росії.
Прокремлівські ЗМІ дійсно багато уваги приділяють "Подемос" та її 37-річному харизматичному лідеру Пабло Іглесіасу. Російська пропаганда любить молодих іспанських ліваків за те, що вони, по-перше, люблять критикувати Євросоюз, а, по-друге, підтримують сепаратистські настрої Каталонії. Цю іспанську автономію в Росії люблять виставляти таким собі "європейським Кримом" - краєм, який бореться за незалежність, домагаючись проведення референдуму.
Лідер "Подемос" Пабло Іглесіас. Фото: Reuters
Народний депутат Сергій Лещенко на своїй сторінці в Facebook пише, що є дуже великі шанси, що саме "Подемос" дістанеться посада міністра закордонних справ і це "погана для України новина".
"Два тижні тому я зустрічався з одним із лідерів "Подемос" та був вражений, наскільки викривлено вони сприймають ситуацію в Україні. На переконання "Подемос", владу в Україні захопили праві радикали та націоналісти внаслідок державного перевороту. "Подемос" - ліваки, вони також не люблять Путіна та вважають, що Каталонія, як і Крим, має право на самовизначення", - пише Лещенко.
Втім, насправді все складно. Не факт, що "Подемос" увійде до правлячої коаліції. Не факт, що їхня політика як партії влади буде відповідати їхнім передвиборчим гаслам. Принаймні, саме так сталося з грецькою коаліцією лівих СИРІЗА, яку дуже часто порівнюють з "Подемос".
Вони й справді схожі тим, що обидві об'єднують під своїм дахом досить різноманітних політиків лівого толку. Але на відміну від лідера грецьких ліваків Алексіса Ципраса, лідер "Подемос" Пабло Іглесіас, наприклад, не їздив напередодні виборів до Москви і не розсипався у компліментах Путіну.
До того ж консерватори зберегли більшість у верхній палаті парламенту, що дозволить їм блокувати рішення нижньої, де вони програли.
"На виду лише голови дракона. "Подемос" - амебна організація, і те, що говорять її представники на місцях, дуже сильно відрізняється. Наприклад, у Каталонії – це одні підходи та гасла, у Валенсії – інші. Щодо Євросоюзу, то загалом вони говорять про перегляд умов членства та роботи з ЄС, але не про вихід. Тож я не думаю, що вони виступатимуть проти скасування санкцій, блокуючи єдину лінію ЄС з цього приводу. А загалом їх набагато більше цікавлять внутрішньоіспанські проблеми", - пояснив Еспресо.TV підприємець з Валенсії Олександр, який просив не згадувати своє прізвище в публікації.
Непроста арифметика
Отже, за результатами виборів ані консерватори, ані соціалісти не набрали достатньої кількості голосів для одноосібного формування правлячої коаліції та уряду.
Арифметична перемога дісталася Народній партії на чолі з нинішнім прем'єр-міністром Маріано Рахоєм. Вона набрала 28,72% голосів, що дає 123 депутатських крісла. А для формування уряду треба 176 мандатів.
У соціалістів 22,01%, що дає їм 90 депутатів.
Непогані результати показали дві молоді партії, які беруть участь у парламентських виборах вперше. Ліва Podemos (у перекладі "Ми можемо") набрала 22,66% голосів, що дає їй 69 депутатів. Ліберальна партія Cuidadanos ("Громадяни") отримала 13,93% і 40 депутатів.
Враховуючи таку строкатість післявиборчої картини, зараз неможливо спрогнозувати, яким буде уряд.
Недільне голосування залишило Іспанію в ситуації тотальної невизначеності, розповів газеті The New York Times аналітик компанії Open Europe Вінченцо Скарпетто.
Ситуація така, що Народній партії навіть за підтримки ліберальних "Громадян" не вдасться набрати необхідну для формування коаліції кількість голосів. Так само не набирають і соціалісти разом із "Подемос". Як зазначає The Wall Street Journal, ліві мають більше шансів домовитися з дрібними регіональними партіями, які представляють басків, каталонців та Канарські острови. Усі разом вони провели до парламенту 26 депутатів.
"Переговори про коаліцію будуть складні, враховуючи протиріччя між партіями. У кращому випадку Іспанія отримає слабкий уряд. У гіршому іспанців невдовзі очікують дострокові вибори. Жоден зі сценаріїв не ідеальний для країни, яка все ще намагається закріпити давноочікуване економічне відновлення", - вважає Скарпетто.
Економіка та сепаратизм
Перемога лівих партій – закономірна реакція іспанців на корупційні скандали у владі і політику жорсткої економії. Іспанія, хоча й не так сильно, як Греція, постраждала від економічної кризи 2008 року.
"Ситуація така, що макроекономічні показники покращуються, але мікроекономічні лишаються поганими ", - розповів Еспресо.TV підприємець з Валенсії Олександр.
"Дуже добре, що в 2013 році рівень безробіття сягав 27%, а зараз – 21%. Але і 20% – це багато. До того ж, як відбувалося це зростання? Було скасовано багато пожиттєвих контрактів, які мали багато іспанців до кризи. Тепер укладаються контракти на рік. І це масове явище. Працювати на півставки, на максимально невигідних умовах, не знаючи напевно, чи продовжать контракт наступного року, фактично - це умови кабальщини. Для молодих спеціалістів-підприємців вводили пільговий єдиний податок. Замість 300-400 євро на місяць вони сплачували 50 євро. Але такі умови давали лише на півроку, це дуже мало, і тепер ці люди знову мають сплачувати 300-400 євро податку, незалежно від того, чи заробили вони взагалі щось", - змальовує картину наш співрозмовник.
Тому й не дивно, що терези перехилилися на виборах в бік лівих, які обіцяють повернути соціальні пільги, покінчити з жорсткою економією і т.д.
Крім того, багато уваги забирає на себе Каталонія, де велика кількість населення вважає, що їм варто відділитися від Іспанії. Каталонський сепаратизм, до речі, має свою давню історію, на відміну, від штучно створеного кримського.
Народна партія вважала каталонське питання не вартим обговорення взагалі та блокувала всі намагання тамтешньої місцевої влади провести референдум про незалежність.
"Партія "Громадяни", потенційний союзник консерваторів, також не підтримує незалежність Каталонії. Головна різниця між ними в тому, що "Громадяни" вважають за необхідне це питання обговорювати. Народна партія, грубо кажучи, вважає, що все і так нормально і говорити взагалі нема про що.
"Щодо лівих, то соціалісти говорять, що "потрібен діалог", але всіляко ухиляються від прямої відповіді, який і про що має бути цей діалог. Лідер "Подемос" вперше назвав Іспанію багатонаціональною країною. Раніше це слово використовували лише націоналісти, а всі інші уходили від нього. Таким чином, Іглесіас підіграв каталонським націоналістам", - розповідає наш співрозмовник Олександр.
Лідерів іспанських партій чекають довгі та напружені торги й переговори щодо утворення коаліції. Україні ж варто згадати про необхідність інформування щодо російської агресії не лише серед наших природних європейських союзників, але й серед тих, хто скептично ставиться до націоналістичних ідей та пам'ятає про давні зв'язки іспанських і радянських комуністів.