На обкладинці альбому "Ввічність", зображений змій, який кусає сам себе, — один із символів вічності в різних міфологіях світу. Музиканти довго не могли придумати, що зобразити, допоки не сконтактувалися з художником Андрієм Єрмоленком, який погодився намалювати уробороса.
"Саме від Андрія я дізнався історію символу і власне те, що цього змія звуть уроборосом, - розповідає Сашко Положинський. - Першочергово була ідея видати альбом "Ввічність" разом із попереднім "Сімка", проте випуск затримався. "Ідея була така, щоб випустити одразу два - сьомий і восьмий - студійні альбоми "Тартака", один із яких був би лірично-розважальним, інший - політично-соціальним. Однак, мої колеги по групі не підтримали цієї ідеї, тому деякі пісні, які могли би бути у "Ввічності", потрапили до "Сімки" , а "Ввічність" отримала велику кількість нових пісень, про які тоді й гадки не було, бо не було всіх тих подій, які ми пережили за останні пару років і продовжуємо переживати зараз".
"Тартак" презентував "Ввічність" в київському клубі Sentrum, подивувавши присутніх пунктуальністю, почавши рівно о 18. Окрім нових пісень та старої "класики", на кшталт "Наше літо", "Стільникове кохання" та інших, на присутніх чекав дитячий стейдждайвінг: купа малечі мала змогу пострибати зі сцени просто на руки слухачів, відчувши себе маленькими Положинськими. Що-що, а вміння комунікувати з публікою "Тартаку" вистачало завжди.
Гурт "Тартак" так щільно посів своє місце в українській музиці, що здається став органічною частиною життя. Не віриться, що 19 років поспіль у команди вистачає майстерності не лише радувати свого потенційного слухача, а й продюсувати і писати тексти для інших виконавців. Думаю, що з таким музичним стажем є сенс подумати над тим, в чому ж своєрідна формула успіху "Тартака".
Можна припустити, що секрет криється у двох основних критеріях: це точна музична лірика і цільова аудиторія, відображенням якої є сам Положинський. В першому випадку, я маю на увазі, що за ці роки Олександр як автор знайшов успішну самобутню манеру текстів, які з одного боку зразу прилаштовані для музики, а з іншого — в максимально точний спосіб передають думку. Зрештою, хіп-хоп першочергово був протестним напрямком — правда мала звучати гостро і влучно. В "Тартака" це виходить.
В другому аспекті збірний портрет слухача гурту "Тартак" виглядав би так: чоловік або хлопець, який живе в невеликому місті і прагне досягнути успіху, йому важливо, аби його ім’я звучало, він рішучий, емоційний, він бунтує і висловлюється прямо, він знає собі ціну, патріотичний і готовий йти вперед, часом навіть не чуючи землі під ногами. Звісно, серед аудиторії є різні категорії, але сам Сашко першочергово несе в собі доказ того, що "я вирвався, і ви давайте". Звідси всі ці батли, змагання, флешмоби на концертах, звідси молоді хлопці, які повторюють "Лицарський хрест", як молитву. Положинський є чесною ілюстрацією, що буває з людиною, яка не скиглить, а йде вперед, і яким може бути сучасний патріотизм в його адекватному прояві. Тож "Тартак" - це історія більше, аніж про музику, це про наше життя — хто ми є і яка наша правда? продамося ми чи ні? станемо сірою масою чи будемо звучати?
Попереду у "Тартака" та стадія музичного шляху, коли потрібно не втратити набуте і вміти здивувати. Є надія, що в "Тартака" це вийде так само легко, як вони придумали нове слово "ввічність" для свого альбому.
На початку 2016 року "Тартак" планує відправитись у всеукраїнський тур на підтримку свого альбому, а в грудні гурт відзначатиме свій 20-річний ювілей.