Принаймні, ця тенденція яскраво помітна у світі спорту. Причому, хай би це ще стосувалося початкової стадії конфлікту – весни-2014, коли все можна було списати на те, що скрупульозні європейці ще не розібралися в усіх кримських перипетіях.
Натомість міжнародні федерації безсоромно через рік (і навіть більше!) одна за іншою продовжують визнавати півострів російським.
Так, навесні виник конфуз з Міжнародною федерацією тенісу (ITF). У квітні-2015 її президент Франческо Річчі-Бітті заявив, що виступ кримських тенісистів за збірну Росії в Кубках Девіса і Федерації не є проблемою.
"Крим - це частина Росії", - не посоромився заявити Річчі-Бітті.
Та коли очільник нашої федерації Сергій Лагур попросив пояснити такі висловлювання, Річчі-Бітті "з'їхав". Він переконував, що подібні слова йому "приписали" російські ЗМІ, яким він і давав інтерв'ю.
Міжнародна федерація водних видів спорту (ФІНА) опростоволосилася зовсім недавно, тиждень тому. Вона вирішила один з етапів "Гран-прі" стрибків у воду віддати Росії і пристала на пропозицію провести змагання в Ялті. ФІНА опублікувала на своєму сайті календар, де позначила кримське місто російським. Українська федерація хоча й не одразу, а лише через п'ять днів, проте відреагувала на таке свавілля. Міжнародна федерація оговталася і швидко спекалася компромату, зобов'язавши Росію підшукати інше місто. Проте та, пихата і задерикувата, вирішила говорити з ФІНА мовою ультиматуму – або в Криму, або вона відмовляється від цього старту.
Найбільш показовою стала ситуація з Міжнародним союзом велосипедистів (UCI). Гонка з маунтинбайку в дисципліні даунхіл FreeRate DH була внесена з подачі Росії до офіційного календаря в жовтні-2014. Вона мала відбутися у травні-2015 в Ялті. Звісно ж, під триколором.
Федерації велоспороту України (ФВСУ) одразу ж відправила скаргу на її проведення. Її начебто задовольнили, пояснивши що в UCI не працюють спеціалісти з географії. Тому й стався такий курйоз.
Та насправді він переріс у скандал. 22 - 23 травня 2015 року в Ялті таки відбулася велогонка під егідою UCI.
І російську гонку викинули з міжнародного календаря лише після того, як UCI в пух і прах рознесла німецька преса. Вона у вересні-2015 написала про подвійні стандарти діяльності міжнародного союзу, звинувативши його в тому, що він не вперше жодним чином не реагує на анексію Криму і закриває очі на російській витівки. Зокрема, німці докоряли тим UCI тим, велосипедист Дмитро Марков з Феодосії виступав у складі юніорської збірної Росії на чемпіонаті Європи з шосе в Естонії. Крім того, кримська федерація ввійшла до складу російської.
Тільки після цькування західної преси наступного року Ялта не прийматиме велозмагань.
Ці факти – реальна картина того, як до України ставляться в світі і яке "вагоме" місце вона в ньому посідає. В кращому разі всі ці випадки є наслідком географічної неграмотності. Але в історії з велогонкою в це не дуже віриться. Адже українська сторона завчасно порушила кримське питання, звернула увагу на Ялту. І не перевірити після цього, в якій саме Ялті – кримській чи Тульської області – відбуватиметься старт – це вже геть принижує профпридатність представників міжнародної організації.
Таку поведінку ще можна пояснити ігнором та байдужістю. Насправді, європейці у своїй більшості не переймаються ситуацією в Україні. У них є свої проблеми, на вирішенні яких вони і зосереджені. І чи варто їм в цьому докоряти? Звісно, ні. Хіба їм хтось допомагає? У світі кожен сама за себе і переслідує власні інтереси. Не варто обманюватися ідеалістичними, рожевими лозунгами.
Треба самим себе захищати, відстоювати і щось робити для зміцнення авторитету. Соромно бути такими безпорадними, бідними і знедоленими. Виправдання "війна" – спекулятивна ширма. До неї Україна теж не грала першої скрипки в спортивній спільноті – за винятком досягнень і результатів наших атлетів.