"Дикі історії" (Relatos salvajes), режисер Деміен Сіфрон
Про що це: 6 на перший погляд непов'язаних між собою історій, які чудово ілюструють природу людини у сучасному світі, де давно стерлася межа між добром і злом.
Чому це важливо: Незабутній чорний гумор і несподівані повороти сюжету обіцяють, що перегляд цього фільму перетвориться у справжній атракціон.
Номінація на "Оскар" за "найкращий фільм іноземною мовою", найкращий європейський фільм на кінофестивалі у Сан-Себастьяні, приз "Гойя" за найкращий латиноамериканський фільм.
"Тіло" (Cialo), режисер Малґожата Шумовська
Про що це: Криміналіст Януш веде звичайний спосіб життя і добре виконує свою роботу. Але у його житті є одна проблема: він не може знайти спільної мови з донькою, яка страждає на анорексію.
Чому це важливо: Шумовській вже не вперше вдається перенести на екран історію звичайних людей і їх незвичайні проблеми. Все це виглядає не просто цікаво, а й дуже людяно. Життя, яке ми всі проживаємо, може бути занадто самотнім, аж поки ми не усвідомимо, що спілкування з рідними - це найважливіше.
"Срібний ведмідь" за найкращу режисуру на Берлінському кінофестивалі 2015 року.
"Син Саула" (Saul fia), режисер Ласло Немеш
Про що це: 1944 рік. Аушвіц-Біркенау. Саул стає свідком вбивства хлопчика, в якому, як йому здається, він впізнає свого сина. Він вирішує, що хлопчика треба поховати з єврейською молитвою і для здійснення цього намагається знайти рабина.
Чому це важливо: Неймовірно важке і реалістичне кіно. Про людність і жорстокість водночас. Особливістю є те, що камера оператора майже весь фільм сконцентрована на головному герої, тоді як все інше залишається у розфокусі. Через динамічно розказану історію Саула ми знайомимось зі справжніми почуттями приреченої людини, її бажаннями і страхами.
Великий приз журі Каннського кінофестивалю 2015 року.
"Лобстер" (The Lobster), режисер Йоргос Лантімос
Про що це: Згідно з правилами міста, самотніх людей ізолюють в готелі, де їм дається 45 днів, щоб знайти собі партнера.
Чому це важливо: Зачатки того, що у "Лобстері" видається нереальним, фантастичним, по суті мають місце у сучасному суспільстві і реальному житті. Реалізуючи певні усталені форми особистого життя як універсальні і беззаперечені, фільм демонструє те, до чого може призвести надмірний інтерес сучасних урядів до законодавчого унормування особистого життя людей за певними принципами чи традиціями.
Приз журі Каннського кінофестивалю 2015 року.
"Малий Кенкен" (P'tit Quinquin), режисер Бруно Дюмон
Про що це: 200 хвилин з життя неповнолітнього Кенкена, його чудернацької сімейки, яка є замішаною у кримінальній справі в містечку десь на території Булонського муніципалітету у Франції.
Чому це важливо: Живе, позбавлене штампів і упереджень кіно. Три години перегляду пролітають як одна мить. У фільмі стираються грані того, про що у сучасному мистецтві можна говорити, а що може здатися дурним тоном. Дюмон шикарно маневрує між правдою і вимислом, між життям і смертю, між жорсткою сатирою і легкими насмішками.
Заохочувальна премія критиків на міжнародному кінофестивалі в Сан-Паоло.
"Ірраціональна людина" (Irrational Man), режисер Вуді Аллен
Про що це: Професор філософії переживає кризу середнього віку. Одного дня він розуміє, що вихід з кризи один - зробити у житті щось справді важливе. Герой починає діяти, грати у небезпечні ігри, які заново розкриють у ньому все "найкраще".
Чому це важливо: Вуді Аллен знову насміхається над тими, хто вважає себе розумнішими за інших. Тільки цього разу його сміх є більше сарказмом. Він кидає свого героя-філософа у вир реальності, справжнього життя, змушує вчинити "по-чоловічому". Але філософ, який звик до словесних маніпуляцій, все зробить по-своєму, обдуривши всіх і себе в тому числі.
"Діпан" (Dheepan), режисер Жак Одіар
Про що це: Бойовик “Тамільських тигрів” біжить зі Шрі-Ланки після завершення громадянської війни. Заради отримання притулку у Франції він видає незнайому жінку з дитиною за свою сім'ю.
Чому це важливо: Діпан повірив у вигадану історію свого вимушеного біженства, лиш для того, щоб позбутися минулого. Але ні обставини, в які він потрапляє, ні герої, з якими він відправляється шукати нової долі, не дають надії на реальні зміни. Вони тягнуть його назад. Але вже на чужій території, де він - ніхто і його нова "війна" може мати абсолютно побутові корені. Бути локальною, не ідеологічною, але не менш кривавою.
“Золота пальмова гілка” Каннського кінофестивалю 2015 року.
"Подія" (The Event), режисер Сергій Лозниця
Про що це: Після невдалої спроби “гекачепістів” здійснити державний переворот у СРСР у серпні 1991 року, жителі Ленінграда виходять на Двірцеву площу, щоб захистити демократичні перетворення у країні.
Чому це важливо: Жителі Санкт-Петербурга вийшли на площу, щоб відстояти право жити у демократичній, а не тоталітарній країні. Разом з тим, лозунги, які вони тримають, аж надто нагадують ті пропагандистські заяви, які в сучасній Росії сиплються у бік українців, про "фашизм не пройде" і "хунту". У кадрі Путін і Собчак, поза ним - "Лебедине озеро" Чайковського і Віктор Цой.
Найкращий фільм європейського кінофестивалю у Севільї у 2015 році.
"Юність" (Youth), режисер Паоло Соррентіно
Про що це: Пристаркуваті митці відпочивають на альпійському курорті у Швейцарії у дуже незвичній компанії. Разом з ними там перебувають інші "зірки", що вийшли в тираж і втомлені від сьогодення псевдоінтелектуали, які запросто можуть програти у словесній баталії дівчині, яка виграла конкурс "Міс Всесвіт".
Чому це важливо: Фільм, який віддає шану елітарній культурі і пристрастям геніїв очевидними і передбачуваними фразами, цитатами з кінематографу Фелліні. Дивитись усім, хто ностальгує за кінематографом минулого і збирається на пенсії "відпочивати".
"Надновий Заповіт" (Le tout nouveau testament), режисер Жако ван Дормель
Про що це: Бог є і він живе у Брюсселі. Він має трішки інший вигляд, ніж всі уявляють, веде звичайний спосіб життя і не афішує себе. Та одного дня в його секретні справи втрутиться його донька і "божий задум" полетить шкереберть.
Чому це важливо: Надзвичайно дотепний фільм, в якому висміюються біблійні легенди, але попри це фільм не є безбожницьким і не спонукає до кардинального заперечення віри в Бога. Фільм легко і ненав'язливо спонукає любити життя і ставати вільними, поки не пізно.