Підйому політичного, а не економічного. Ніяких підстав для збільшення ціни немає. Але конфлікт Ірану та Саудівської Аравії викликає серйозне занепокоєння покупців - і, як результат, призводить до зростання ціни.
Звичайно, можна говорити про черговий раунд сунітсько-шиїтського протистояння. Саудівська Аравія претендує на роль лідера сунітського світу, Іран - природний лідер шиїтів, які намагаються потіснити традиційні превалюючі позиції сунітів в мусульманському світі. При цьому Саудівська Аравія побоюється за стабільність власного режиму через наявність шиїтської меншини. І чому потрібно дивуватися, що ця меншість орієнтується на Іран?
Але всі ці політологічні роздуми мали б реальний сенс, якби ми мали справу зі "стихійними демократіями", а не з авторитарними режимами. І в Саудівській Аравії, і в Ірані держава превалює над суспільством і може інспірувати будь-який рівень масового невдоволення. Тому не треба вважати, що посольство Саудівської Аравії в Ірані громили обурені громадяни. Колись такі "обурені громадяни" захоплювали заручників у посольстві США в Ірані - з явного благовоління влади. І це призвело до однієї з найсерйозніших криз в історії ХХ століття. Лідер Ірану аятолла Хомейні був зацікавлений в цій кризі як інструменті для зміцнення своєї влади. Його наступник аятолла Хаменеї може бути тепер зацікавлений у конфлікті з Саудівською Аравією як аналогічному інструменті.
Але вважати, що в Ер-Ріяді не змогли прорахувати наслідків страти шиїтського проповідника, теж не варто. Могли. І прорахували. Тому що обидва режими зацікавлені в підвищенні нафтових цін.
Питання тільки в тому, до якого моменту саудівсько-іранська криза буде залишатися керованою і чи не призведе вона до справжньої конфронтації, яка знищить і модель сунітської теократії в Перській затоці, і модель шиїтської теократії в Ісламській Республіці. Обидва авторитарних режими, які намагаються отримати кращу ціну на єдиний серйозний товар у своїй економіці, насправді грають з вогнем.