“Легенда Г’ю Гласса”: “Оскар” для Ді Капріо

Проте  історія, розказана у фільмі, зовсім не різдвяна. Цього разу Іньярріту, який у “Бьордмені” проливав світло на марнославство театралів, різко змінив декорації і повернувся до більш універсальних, як для своєї фільмографії, проблем. “Легенда Г’ю Гласса” має більше спільного саме з тим кінематографом, з якого мексиканець починав. Іньярріту повернувся до природної стихії, до живих емоцій, до справжньої крові, до розміреності і споглядання. Леонардо Ді Капріо, який востаннє з’являвся у кіно у Мартіна Скорсезе у “Вовк з Волл-стріт”, грає відчайдушно як може американського мисливця Г’ю Гласса, реального історичного персонажа, який жив у XIX столітті. Герой Лео Ді Капріо намагається вижити після отримання важких травм від зіткнення з ведмедем-грізлі і самостійно долає сотні кілометрів. Ця унікальна історія була описана в романі Майкла Панкі “The Revenant: A Novel of Revenge”, який адаптував Іньярріту у співавторстві з Марком Смітом. Цікаво, що розробка кіносценарію по даному роману розпочалася задовго до того, як в цей проект потрапив Іньярріту, у 2001 році. Спочатку за екранізацію пригод Гласса брався режисер “Олдбоя” Пак Чган-ук, проте згодом відмовився від цієї ідеї. Іньярріту ж підписав контракт на зйомки фільму у 2011 році, ще до того, як зняв “Бьордмена”.

Це, звичайно, може бути причиною того, чому новий фільм Іньярріту перегукується з його ранніми роботами. Іньярріту до “Бьордмена” в основному цікавила людина в критичних, на межі життя і смерті, обставинах. Його герої були підвладні фатальній невідворотності (“21 грам”), вони платили за свої вчинки найстрашнішу ціну (“Сука-любов” і “Вавилон”). В новому фільмі  зовнішній конфлікт американців з індіанцями, з якого починається фільм, Іньярріту залишить напіввідкритим, а майже весь екранний час відведе боротьбі за життя, на тлі неймовірно мальовничих краєвидів. Саме вони несподівано стали головними героями цього антивестерну, в якому людина залишається у постійній залежності від світу тварин і стихії. Поведінка Г’ю Гласса у виконанні Ді Капріо і його антагоніста Фіцджеральда (Том Харді) націлена на деструктив, а їх героїзм можна назвати ситуативним. Майже весь фільм Іньярріту демонструє, які ж неймовірні випробування долає Г’ю Гласс. Та складається враження, що Іньярріту сліпо відданий першоджерелу, його не цікавить те, чи справді життя мисливця мало б таке значення, якби він був не Г’ю Глассом, а ким завгодно іншим. Побратими Гласса один за одним гинуть від стріл індіанців, але лише життя його одного стає притчею во язицех. Після того, як він пережив усі негаразди, він прийшов до того, хто його заживо поховав, аби помститись. Логічно, зважаючи на те, що персонаж Тома Харді не лише покинув Ді Капріо помирати наодинці, але й вбив його сина. Фінальна сутичка двох чоловіків повертає фільм до канонів справжнього вестерна, в якому умовно “хороший” і “поганий” мають остаточно визначити, хто з них краще б’ється чи стріляє. Але тут немає однозначно позитивного і негативного персонажа. Тому що передісторії героїв розказані скупо, а їх словесні перепалки не дають чіткого розуміння того, хто з них більше заслуговує життя, а хто - смерті. Характери Харді і Ді Капріо окреслені схематично і нерівномірно. Персонаж Харді є безпринципним і жорстоким, готовим пожертвувати всім заради особистої вигоди, тоді як Гласс лишається таким собі інтровертом, який більшу частину фільму перебуває у напівмертвому стані. Апелювати до емоцій глядача у авторів стрічки не виходить, тому що сцени в основному натуралістично жорстокі або ж поетично нейтральні. Рятує ситуацію візуальна довершеність і ненав’язливий саундтрек. Під кінець фільму стає очевидним, що фільм готувався під Лео Ді Капріо. Тема індіанців, яка була у розпалі на початку, остаточно згасає, залишаючи простір для неосяжних екзистенціальних пошуків героя. Автори фільму так старанно підготували ДіКапріо до отримання довгожданного “Оскара”, що навіть позбавили у фіналі права добити ворога, який робив все, щоб Г’ю Гласс його ненавидів. “Помста в руках Бога, не в моїх руках”, - пафосно говорить персонаж Ді Капріо у фінальній сцені, мабуть передчуваючи, що зло має бути покаране тільки іншим злом, тобто в даному випадку індіанцями. Він же не може бути злом, він же Ді Капріо.

Важко уявити, що може завадити Леонардо Ді Капріо отримати “Оскар” цього разу. Для нього, зазначимо, у випадку номінації, це вже буде 5-та спроба. Раніше його безуспішно номінували на головну кінонагороду США за “Що турбує Гілберта Грейпа?”, “Авіатор”, “Кривавий діамант” і “Вовк з Волл-стріт”. Ді Капріо знявся у більшого щасливчика, ніж Скорсезе, Іньярріту, його спотворили до невпізнаваності гримери - все, як любить Американська кіноакадемія.