Спробуйте уявити, що "за вікном давно, сніг давно іде без пауз, там зима, там мороз, тут парує чорна кава". До такої затишної, дещо джазової атмосфери переносить нас співак, музикант та композитор Павло Табаков у пісні "Сніг без пауз". Саме ця композиція дала назву зимово-святковому концертному туру Табакова, що стартував у новому році зі Львова. А ще "Сніг без пауз" йтиме в Києві (16 січня), Рівному, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівцях, Вінниці, Червонограді, Коломиї. Там, окрім авторських пісень, співак виконає новорічні, різдвяні пісні, а також колядки сімома мовами.
Влаштовувати новорічно-різдвяні турне – вже добра багатолітня традиція для Павла. До речі, сьогодні, 7 січня, о 20.00 Еспресо.TV покаже його минулорічний концерт "Різдво для двох". Ми ж скористалися нагодою, щоб запросити Павла Табакова на розмову за чашечкою Еспресо…
- Павле, днями стартував "Сніг без пауз". Тільки подумати – вже 10 років поспіль ви влаштовуєте такі новорічно-різдвяні програми…
- Розумієте, я родом зі Львова – там завжди було багато новорічних, різдвяних концертів. На щастя, Західна Україна зберегла цю традицію. Тож розуміння актуальності і потрібності таких концертів було для мене природним. Головне, що ці святкові програми несуть позитивну емоцію. Люди розуміють, що Різдво – не просто свято, коли всі зійшлися, поїли, випили. Це духовне наповнення. І ось минулого року ми успішно здійснили новорічно-різдвяний тур "Різдво для двох", записали його гарну відеоверсію. А цього року вирішили зробити тур десятьма містами Західної і Центральної України. До того ж 9 січня очікується мій святковий концерт у Польщі, там виконаю чимало всесвітньовідомих хітів – у супроводі польського оркестру і моєї групи. Щось мені підказує, що цей проект матиме майбутнє: у Польщі зараз по-особливому цікавляться Україною і нашою культурою.
- Павле, а які маєте враження від першого концерту туру "Сніг без пауз", що відбувся у Львові 3 січня?
- Концерти у рідному Львові – це завжди наче іспит. Чи склали ми його 3 січня? Мабуть, якщо зібрали протягом одного вечора у Театрі ім. М. Заньковецької два аншлаги, то склали (усміхається). Найбільше мені приємно, що люди виходили з моїх концертів усміхнені, натхненні і сповнені позитивних емоцій. Відгуки надходять досі – і це неабияк надихає повезти концерти "Сніг без пауз" в інші міста України. Виступатимемо переважно у філармоніях та палацах культури, тільки у Києві це буде затишний нічний клуб.
У цій концертній програмі – багато прем’єр, зокрема і моя нова пісня "З Новим роком!", а також світові хіти, різдвяні пісні, традиційні українські колядки у дещо незвичних, моїх обробках, колядки польською, французькою, англійською, іспанською, італійською та німецькою мовами. Підготували ми і дуже гарну старовинну духовну пісню латиною - Panis Angelicus.
- Можете пригадати найнеочікуваніший новорічний або різдвяний подарунок, який коли-небудь отримували?
- Це було 2005 року, коли на католицьке Різдво, 25 грудня, я переміг у дуже популярному на той час талант-шоу "Шанс". Це для мене пам'ятно, бо відтоді почалася моя сольна кар'єра. Вважаю, що на Різдво трапляються найкращі речі, цей час сповнений натхненням. Усі гурти, із якими мені випало щастя працювати, народжувалися саме на Різдво, від традиції ходити колядувати – і потім це мало яскраве продовження на сценах різних міст та країн. Дуже багато мого репертуару було створено у різдвяний період. Це новий початок, це сніг, який я, до речі, дуже люблю. А ще подарунком вважаю те, що мав нагоду побувати на Різдво в різних країнах. Торік, наприклад, колядував разом із "Піккардійською Терцією" на нашому спільному концерті в Торонто.
- Цікаво, і що ж вас вразило у побаченому?
- Мене здивували шикарні катки в різних європейських містах. Наприклад, паризький або амстердамський каток – це просто щось неймовірне! Велике задоволення на них дивитися, я вже не кажу про те, щоб на них кататися. Запам'яталися паради Санта-Клаусів у Канаді. Але коли я за ними спостерігав, то запитувався: де ж та дитяча мрія, коли чекаєш Санту? Їхні ж костюми продаються в крамницях, ці Санти ходять табунами вулицями. Мені здається, це руйнує дитячу мрію.
- Ще одна цікава подія у вашому житті пов'язана з Різдвом – нещодавно ви озвучили другу серію мультфільму "Різдвяна казка" – "Святвечір". Як почувалися в ролі Чортика? Тим паче, що ваш сценічний образ більше асоціюється з ангелом…
- Це робота не проста, але дуже приємна. Озвучуючи мультфільм, розумію, що його дивитимуться діти. Для мене це дуже важливо, бо за дітьми майбутнє. А образ Чортика я обрав собі сам, адже вважаю, що у кожній людині є щось від чортеняти (усміхається). Може, в мені цього мало, але хотів його показати. До того ж у цьому мультику Чортик не злий, просто бешкетує. Минулого року я озвучував Чортика у серії "Святий Миколай", і відкрию вам секрет – готується вже й третя серія мультфільму.
- Здається, ви постійно відкриваєте в собі нові грані. Мультики озвучуєте, і, як відомо, мали акторський дебют у документальній виставі "Сім". А які ще маєте захоплення?
- Колекціоную фільми про відомих людей: музикантів, художників, письменників, акторів… Мене дуже надихають історії тих, хто у своєму житті чогось досягнув, хто залишив по собі помітний слід. Зазвичай у таких людей були доволі непрості долі та характери…
- Павле, минулий рік був болючим для України, і це вплинуло на творчість багатьох музикантів. Дехто навіть почав активно писати пісні, знімати кліпи соціального спрямування. Ви, здається, відійшли від цього. Взагалі перед вами поставало питання – змінювати творчий вектор чи ні?
- Ні, я не відійшов від цієї теми. Справа в іншому. Після того, як стався Майдан, у мене була творча криза. Правда, вона спіткала багатьох. А потім мені подзвонив один знайомий із Чернівців, у нього був гарний текст про Небесну Сотню. І я написав музику, провіз пісню з оркестром кількома філармоніями, зробив соціальний кліп – змонтований із кадрів про Майдан. Рік тому їздив у тур на підтримку наших бійців "Підтримаємо Своїх", неодноразово виступав на полігонах і в госпіталях. При цьому на військову тематику я не писав. Я, у принципі, – пацифіст. Вважаю, що треба виступати тільки за мир. Тож із мене ллються пісні про світлі, добрі почуття.
- Особисто для вас 2015-й був особливим, адже святкували 10-річчя сольної кар'єри. Що відзначили для себе за ці роки?
- За цей час довелося багато пройти, навіть пережити зіркову хворобу, яка вчепилася до мене одразу після перемоги у "Шансі" (усміхається). Усі ці десять років незмінним було одне: я багато працював і працюю над собою. Навіть участь і перемоги у відомих телевізійних талант-шоу, зокрема у "Голосі країни", були для мене складним випробуванням, адже я приходив туди як досвідчений виконавець і треба було постійно доводити свій професіоналізм. Здавалося, я не мав права на поразку. Такі змагання загартовують. А загалом подібні шоу я порівняв би із кораблем, у котрий всі заходять. Він пливе у відкритий океан, а потім вам кажуть стрибнути у воду – і той, хто вміє плавати, той випливе. Головне – навіть не втриматися в шоу, а втриматися після нього. Залишитися на піку – це велике вміння, праця, щоб полюбитися публіці і зберегти її любов якомога довше.
- Однак ви тривалий час працювали з колективом. Складно було після цього адаптуватися до сольної творчості?
- Цей перехід був непростим, бо колектив має свою специфіку, я дуже захоплювався цим, писав багато аранжувань для акапельних колективів. А вже коли готувався до сольної кар'єри, довелося змінювати манеру співу. Навіть при тому що я – викладач вокалу, це давалося нелегко, бо є така штука як голосова пам'ять. Проте за багато років практики мені вдалося це зробити.
- Ви разом із гуртом "Орфей" активно гастролювали за кордоном. У яких країнах, за вашими спостереженнями, найтепліше реагували на українські пісні?
- Так, ми виступали у багатьох країнах і 80 відсотків пісень, які там виконували, були українськими. За кордоном не дуже цікаво те, що можуть заспівати інші. Їм цікаво пізнати іншу культуру. І я гордий, що ми співали для іноземців, а не для діаспори (хоча це теж хороша справа). Представляли українську пісню іспанцям, полякам, голландцям, французам, італійцям, швейцарцям та іншим. Думаю, найтепліше нас приймали у Франції. Хоча Голландія теж тепло приймала – особливо, коли ми виконували духовну музику. Ми знайомили їх із творчістю Березовського, Бортнянського, Веделя. До речі, колись у Болонській академії відкривали пам'ятну дошку Березовського, грали концерт. А він вчився в цій академії з Моцартом. Нам багато про них розповідали, показували їхні рукописи – і це було дуже цікаво.
- Новий рік спонукає багатьох підбивати підсумки минулого року й окреслювати плани на майбутнє. Павле, чим вам запам'ятався 2015-й? І до чого прагнете в новому році?
- Минулий рік був сповнений різними, не завжди добрими, подіями, переживаннями, турботами, але й були позитивні моменти – переважно пов'язані з творчістю, адже відбулися хороші, яскраві концерти і проекти, народилися нові, натхненні пісні. А ще мене потішили мої діти. Зізнаюся, що я вже розпочав роботу над одним мюзиклом, пишу його уже рік. Тема – непроста, про одного великого українця – людину, на якій тримається наша нація. Але ще більш непросто у нашій країні реалізувати такий проект. Я не хочу, щоб постановка була абиякою. Прагну, щоб усе було на найвищому професійному і технічному рівні. А це потребує великих інвестицій. Тому не беруся загадувати, коли саме українці почують і побачать цей мюзикл. Однозначно тоді, коли я буду на сто відсотків упевнений у цьому продукті. А ще в новому році хочу написати багато музики, яка надихатиме тих, хто її слухатиме.
Штрихи біографії:
Народився 27 квітня 1978 року у Львові.
Закінчив Львівську музичну академію ім. М. Лисенка. Вчився на відділенні оркестрового та хорового диригування.
У 1997–2003 рр. був солістом і аранжувальником акапельного гурту "Менестрелі". У 2003-2008 рр. був солістом і аранжувальником чоловічого октету "Орфей".
Переможець п'ятого сезону телепроекту "Шанс", півфіналіст другого сезону "Україна має талант", переможець "Голосу країни-2".
Грає на фортепіано, акордеоні, гітарі.
Сольні альбоми: "Тільки ти моя", "Різдво для двох", "Ти підпалила рай", "Кава-Blues", "Мій світ".