Відразу після Революції Гідності зателефонував до мене якось новопризначений міністр внутрішніх справ Аваков. У цей час спецпідрозділи намагалися затримати для проведення слідчих дій тодішнього голову НАК "Нафтогаз" Бакуліна. МВС підозрювало Бакуліна у порушеннях, пов’язаних із закупівлею так званих «вишок Бойка», які стали символом корупції часів Януковича. Слідчі боялися затримувати Бакуліна, депутати-регіонали прямо тут на місці пропонували розплатитися з кожним, хто захистить їхнього подільника. Бакулін імітував серцевий напад. Але його все ж таки затримали.
Сьогодні Бакулін та всі інші, причетні до афер навколо «вишок Бойка», не просто не покарані, а обрані народними депутатами. Бакуліна обрали на сході. Журналісти і медіа на всю країну розповідали про підкуп виборців, фальшиві бюлетені, роздачу грошей просто перед камерами телеканалів у виборчих штабах.
І в першому, і в другому випадках українські суди не визнали вини Бакуліна. Який сенс був українським тоді ще міліціонерам ризикувати, затримувати корупціонера, українським журналістам фільмувати порушення на виборах, а чесним спостерігачам вступати у конфлікти і захищатися від хуліганів, коли суди на все це закриють очі?! Суди зроблять те, за що їм заплатять. Або те, про що дадуть вказівку з владних поверхів. У нас немає судової системи.
Тому Арсен Аваков абсолютно правий, коли говорить, що без радикальної зміни суддів жодна реформа в країні не можлива. Тому так злякалися його опоненти, які так вірно служили Януковичу і так добре пристосувалися зараз.
Наша люстрація, яку багато хто критикує за недемократичність, чомусь стосувалася заступників губернаторів, які не чинили безпосередньо протиправних дій, але не стосувалася Льовочкіна, Бакуліна та інших депутатів, що керували та забезпечували фінансову корупційну життєспроможність системи Януковича. Відповідь очевидна – вигідно звільнити крісло слабшого підлеглого, і не вигідно воювати з представником старої влади, який підтримує медіа-ресурсом або фінансами сьогоднішніх керівників та громадських активістів. Реформа поліції – чудова річ, яка дала суспільству надію і яку саме через це служки Януковича намагаються зараз скомпрометувати. Але реформа поліції не буде працювати без реформи прокуратури та судів. Створена Ківаловим та Портновим керована суддівська машина переконує, що вона через свою ідеальність легко перебудовується. Скажуть слухатися Банкову – послухаємося, скажуть бути демократичними – будемо. І не потрібно нас звільняти, бо це не демократично. Тому і має бути зруйнована ця система і люди, які у ній працюють. Очевидно, чесні судді (було б цікаво, чи багато таких знають мої знайомі) мають шанс продовжити працювати у системі. Так само, як чесні міліціонери після прозорого тестування, люстрації та переатестації продовжили службу у новій поліції. Але ця атестація має бути не келійно закритою, а прозорою для громадянського суспільства і через неї має пройти весь суддівський корпус. Очевидно, що і зарплата суддів має бути підвищена, бо країна, де поліцейський отримує десять тисяч гривень, депутат – шість, а суддя – три, точно не має нічого спільного з розумною демократією. Бідний суддя вигідний для будь-якої влади, яка за його слухняність не буде карати, а триматиме на гачку і дозволятиме брати хабарі. Без жорсткої реформи судової системи говорити про будь-які інші реформи немає сенсу.