Нинішнє Міністерство культури отримало у спадок від попереднього, на чолі із Євгеном Нищуком, стратегію розвитку цієї сфери "Культура-2025". Ініціатива істотно змінювала звичні для українського Мінкульту підходи і отримала широке схвалення діячів культури.
Вже у понеділок, 22 лютого, стратегію вперше винесуть на публічне громадське обговорення. Розробка стратегії почалась у 2014 році незалежною групою експертів-волонтерів. До її написання залучили близько 600 фахівців з усієї України. За два роки концепцію вісім разів встигли обговорити в обласних центрах.
До кінця 2014 року Мінкульт був партнером цього процесу. Але у грудні 2014-го міністром культури став В'ячеслав Кириленко. Залишила посаду і перша заступник міністра Олеся Островська-Люта - одна з ініціаторів стратегії "Культура-2025" і член "Альянсу культури". Після цього платформа продовжила діяти на волонтерських засадах.
Міністерство культури в оновленому складі повернулося до звичної йому програми. Піднесення, яке з'явилося серед активістів після Майдану, зійшло нанівець.
Заступник міністра культури Ростислав Карандєєв пояснює дії міністерства тим, що стратегія "Культура-2025", на його думку, розпливчаста та неточна. "Стратегії, які я бачив, мали характер гасел і якогось філософського бачення. Ми потребуємо більш конкретний документ, який би не лише визначав проблеми, але й напрямок руху, як виправляти ці проблеми", - заявив він.
Стратегія від митців
Стратегія "Культура-2025" визначає шлях, яким має йти культурна галузь наступні 10 років. Одним з аспектів має стати заміна вертикалі підпорядкування на горизонталь. Прикладом такого підходу є запровадження вже підтриманої Радою контрактної форми роботи в галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури. Тобто процедура призначення голів буде прозорою. Керівниками мають ставати не поставлені "згори" люди, а безпосередні учасники культурного процесу.
Згідно з програмою "Культура-2025" конкурсним має стати і фінансування. Розподіл коштів має ухвалюватись прозоро - за грантовим принципом. Окрему увагу приділяють і модернізації культурної освіти.
Культура, згідно з цією стратегією, не повинна бути просто розважальною сферою - вона має виконувати значно серйозніше завдання.
І це лише поверхнева характеристика "Культури-2025". Платформа розвивається й далі. Утім, нинішній Мінкульт її не підтримує, а без підтримки держустанови впроваджувати зміни важко.
Конфлікт підходів
"З Мінкультом комунікація в нас була лише перші місяці 2015 року", - розповідає Катерина Ботанова, учасниця "Альянсу культури". Вона каже, що в результаті перемовин була отримана чітка відповідь - у міністерстві самі знають, яка стратегія їм потрібна, і не розуміють, як можна її так довго писати.
Власна стратегія Міністерства культури пропонує децентралізацію галузі. Цю ідею фахівці "Культури-2025" вважають небезпечною, зокрема для охорони культурної спадщини.
Міністерство також залишає вертикаль підпорядкування, а це означає збереження принципу керування "згори".
Активісти критикують підхід міністерства через його відірваність від тих людей, які безпосередньо створюють культурний продукт. "Стратегія Мінкульту написана в кабінеті, у відриві від реального стану середовища, вона декларативна, непослідовна і не містить інструментів реалізації", - пояснює свою скептичну позицію Ботанова.
Натомість Карандєєв зазначає - визначити однозначно, що є вдалим, а що поганим, дуже складно. "Справа в тому, що творчі люди дуже амбіційні, мають власну точку зору і в більшості випадків вважають її унікальною і найбільш вірною", - каже заступник міністра. Різні підходи, на його думку, мають свої переваги, хоча дуже часто різниця полягає лише в деталях.
Культурний конструктор
І все ж надія на те, що "Культура-2025" буде запроваджена і на державному рівні, є. Представник міністерства каже, що навіть ухвалення урядом їхньої стратегії не робить її незмінною. "Якщо ми в понеділок побачимо якісь нові важливі тези, то ми їх будемо підтримувати", - каже Карандєєв, запевняючи, що його відомство відкрите до свіжих підходів.
Втім, головною перевагою стратегії є те, що її втілення не впирається в схвалення чи несхвалення урядом. Вона є гнучкою, розповідає Ботанова. "Кожен учасник процесу - від недержавної організації чи іншої культурної інституції, до органів місцевого самоврядування - може виробити свій набір кроків на своєму рівні", - каже вона. Хоча, звісно, на державну підтримку розробники стратегії також хочуть розраховувати.