Обрання нового президента частково визнаної Республіки Косово стало найскандальнішим за всю історію цієї країни. Опозиційні депутати всіляко намагалися перешкодити перемозі відомого політика Хашима Тачі і кілька разів розпилювали в залі засідань парламенту сльозогінний газ. Пристрасті вирували і на вулиці, де зібралися опоненти влади. І це при тому, що обрання Хашима Тачі президентом було практично вирішеним. Про це правлячі партії Косово ще рік тому домовилися в коаліційній угоді. Але опозиція робила все можливе, аби новим президентом Косово не став "зрадник".
Тепер варто нагадати про те, хто такий Хашим Тачі. Політиком він став тільки після того, як Косово здобула державність. А до цього Тачі був відомий як один із засновників і найавторитетніших польових командирів Армії визволення Косово (АВК) - об'єднання воєнізованих загонів, які боролися з сербською армією і правоохоронцями. Якщо загиблий в 1998 році військовий лідер АВК Адем Яшарі цілком може бути порівняний з Романом Шухевичем, то Тачі, який завжди був, перш за все, політичним обличчям організації - місцевий аналог Степана Бандери. Невипадково саме його постать з такою ненавистю сприймалася в Белграді, і саме він був демонізований сербської пропагандою. Втім, не тільки нею. Про причетність Тачі до військових злочинів і зв'язків з міжнародною злочинністю не раз говорили правозахисники. Втім, жодними доказами ці звинувачення не супроводжувалися. Але "демонізація" образу Хашима Тачі не завадила, а допомогла його політичній кар'єрі. Після рішення проголосити незалежність він виявився головним конкурентом харизматичного лідера і першого президента Косова - письменника Ібрагіма Ругови, якого називали "балканським Ганді". Виявилося, що симпатії косовських албанців між власними "Ганді" і "Бандерою" розділилися практично порівну.
Тоді виникає питання: а хто тоді сьогодні протестує проти обрання Хашима Тачі президентом? Відповідь здивує: це люди, які вважають себе патріотами Косово і виступають проти будь-яких компромісів з сусідньої Сербією і місцевими сербами. Вони впевнені, що Хашим Тачі - зрадник. Адже на посаді віце-прем'єра і міністра закордонних справ Косово він зіграв ключову роль в досягненні угоди з косовськими сербами. Ця угода надала сербській меншині фактичну автономію в складі Косова. Але одночасно вона дозволила зберегти територіальну цілісність країни і наблизитися до переговорів про вступ до Європейського Союзу.
Хашим Тачі виявився не фанатиком, а політиком. Коли він вважав, що потрібно стріляти - він стріляв. І не раз ризикував життям - і своїм, і своїх близьких. І це не просто слова. Той же Адем Яшарі був знищений сербськими спецслужбами у 1998 році разом з 52 родичами. Вражаюча цифра, правда? Але коли прийшов час будувати державу, Тачі зрозумів, що без компромісів можна втратити і територію, і перспективу. Власне, це те, що кілька десятиріч тому говорив молодим албанцям Ібрагім Ругова. Але тоді Тачі і його товариші відмовлялися погодитися з таким підходом. А тепер, коли вони пройшли через війну, вигнання свого народу з рідної землі, його повернення і початок будівництва держави, зрозуміли, як легко втратити власну країну і як важко її побудувати. І що без компромісів не обійтися.
Невипадково в першій своїй промові новий президент спеціально подякував за підтримку депутатів-сербів. І це при тому, що вони за нього не голосували. Але Тачі дякував своїм сербським співвітчизникам не за підтримку своєї кандидатури, а за підтримку самої косовської державності. За присутність в парламенті під час обрання нового президента країни.
Зрозуміло, що для тих, хто протестував проти його обрання, ця присутність - ще один доказ зради. І що ці люди ніяких компромісів не хочуть. І косовським албанцям ще довго доведеться вибирати між минулим і майбутнім. Між тими, хто хоче вічної війни, і тими, хто готовий до примирення і будівництва європейської держави громадян.
У своїй промові в парламенті четвертий президент Косово згадав про першого - Ібрагіма Ругову. Тачі, цей "косовський Бандера", став спадкоємцем "балканського Ганді". А проти нього - люди, які проголошують гасла часів його власної молодості. Ще років 20 тому він ніколи не повірив би в такий поворот подій.
Втім, і Республіки Косово тоді теж ще не було.