Сьогодні міністри закордонних справ країн - членів Європейського Союзу обговорюватимуть відносини з Росією. За останні два роки - після анексії Криму та війни на Донбасі - ці відносини явно зайшли в глухий кут, з якого не передбачається виходу.
При цьому сама Росія могла б сприяти лобістам власних інтересів в Євросоюзі знайти модель, яка допомогла б відновити зруйновані економічні зв'язки і при цьому зберегти обличчя. Але в Москві впевнені, що це Захід повинен "усвідомити помилки" і зрозуміти правоту політичного курсу Володимира Путіна. І ніяких - навіть символічних дій - в Москві робити не збираються.
Для скасування санкцій або хоча б часткового їхнього послаблення Кремль повинен зробити вигляд, що зацікавлений у врегулюванні на Донбасі. Для цього навіть не потрібно виводити війська з окупованих територій - досить допустити в регіон спостерігачів ОБСЄ, дозволити їм перебувати на російсько-українському кордоні, створити умови для проведення хоча б декоративних виборів місцевих органів влади. І, звичайно, припинити обстріли.
Але оскільки позиції тих, хто вважає за можливе перетворення Донбасу в ще одне Придністров'я, до цього часу переважають, Росія просто не може піти на такі поступки.
Обстріли також необхідні - вони цементують режими Захарченка та Плотницького. Всім ясно, що в мирному житті Донбасу потрібні будуть інші керівники. А оскільки відхід Захарченка та Плотницького може призвести до перерозподілу сфер впливу серед російських кураторів Донбасу, доводиться стріляти.
Європейці просто не здатні зрозуміти тієї божевільної логіки, з якої виходять російські політики. Але вони бачать одне - це божевілля надовго і доводиться звикати до нього, як до нової реальності. Власне, це і є тема сьогоднішньої дискусії міністрів - як бути, якщо твій сусід з'їхав з розуму.
При цьому ЄС ділиться на два табори - тих, хто вже зрозумів, що хвороба не виліковна і тих, хто ще розраховує, що прогрес можливий, треба тільки заохотити пацієнта. Але нормальними мешканців Кремля не вважає практично ніхто.
Додатковими факторами сьогоднішньої дискусії стали економічні проблеми пострадянського простору і ставлення до подій в Сполучених Штатах. Ще недавно Євразійський економічний союз здавався привабливим партнером Євросоюзу і в Брюсселі були схильні погодитися, що інтеграційна химера Путіна, Лукашенка і Назарбаєва має перспективи. Але сьогодні вже ясно, що ніякого Євразійського союзу насправді немає, а його учасники відчувають важкі проблеми. З економічної точки зору і Росія, і її партнери стають все менш привабливими - а значить, куди поспішати?
І чи варто поспішати, якщо цей поспіх створить додаткові тертя у відносинах з Вашингтоном - Білий дім своїм рішенням про продовження санкцій продемонстрував, що очікує від Володимира Путіна реальної готовності врегулювати українську кризу і забратися з Донбасу.