За даними останніх соціологічних опитувань, симпатії українських виборців починають змінюватись. Свої позиції втрачає Петро Порошенко, а лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, навпаки, збільшує рівень своєї підтримки. Також певну популярність на цьому етапі має лідер "Радикальної партії" Олег Ляшко.
Не оцінюючи зараз усі аспекти політичного протиборства та висновки, які виникають після ознайомлення з результатами опитувань, зауважимо одну цікаву річ. Після другого Майдану були поширеними прогнози про втрату своїх позицій політиками-популістами. Але минуло два роки, і популісти знову повертаються.
Несподівані рейтинги
16 березня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднив дані чергових опитувань щодо президентських та парламентських симпатій громадян.
КМІС опитував українців двома способами - звичайним та методом "таємної скриньки". Вважається, що другий спосіб провокує людей на більш щирі відповіді.
За обома методиками опитувань, Тимошенко випереджає Порошенка в першому турі виборів, але за методом "таємної скриньки" розрив між ними дещо більший (20,9% проти 17,9% та 22,6% проти 16,2% відповідно). Третє місце посів Ляшко - близько 6% за обома методиками.
У партійних рейтингах лідирує "Батьківщина" (19% за звичайним методом і 20,5% за методом "таємної скриньки"). На другому місці серед партій опинився "Опозиційний блок"(13 та 12%).
"Блок Петра Порошенка" (БПП) за звичайним методом опитування посів третє місце з результатом 11%, але за методом "таємної скриньки" - лише п'яте. Трохи відстала від БПП Радикальна партія.
Також 5-відсотковий бар'єр до парламенту за даними цього опитування долає Всеукраїнське об’єднання "Свобода". Як бачимо, "свободівці", які також належать до політичних сил, що використовують популістську риторику, покращили свої результати.
Така ситуація відповідає очікуванням експертів, які прогнозували, що в умовах неспроможності влади провести рішучі реформи буде відбуватись зростання популярності політичних сил з дуже простими гаслами. Саме на такі прості гасла, які містять напрочуд легкі рецепти вирішення кризових питань, реагують зневірені виборці.
Тим часом все більш вірогідною стає перспектива дострокових парламентських виборів.
Український і міжнародний досвід чітко показує, хто зазвичай перемагає на дострокових виборах у воюючих країнах із слабкою економікою. Популісти різного гатунку, що добре грають з очікуваннями збіднілих людей, мають непогані шанси добре виступити в таких умовах.
Причини падіння популярності Порошенка та БПП зрозумілі. Громадяни розчаровані відсутністю реальних реформ. Так, з боку представників влади лунає багато слів про необхідність "жити по-новому", але суттєвих зрушень, наприклад, у реформуванні прокуратури, боротьбі з корупцією, переслідуванні поплічників Януковича не видно. Європейська інтеграція теж просувається повільно. Обіцяний та омріяний безвізовий режим поки що Україна не отримала і прогнози щодо цього питання невтішні.
На тлі відсутності швидких та радикальних реформ лише зайве роздратування викликають чергові повідомлення про корупцію у вищих ешелонах влади. Вони не додають популярності президенту і його оточенню.
Невивчені помилки минулого
А ще два роки тому ситуація виглядала зовсім іншою. На президентських виборах 2014 року Порошенко набрав 54,70% голосів, Тимошенко - 12,81%, а Ляшко — 8,32%.
Тоді у політологічних колах була поширеною думка про те, що Тимошенко буде вкрай складно повернутись на верхні щаблі у політичних рейтингах. Але як це часто буває, політологи помилилися.
Ситуація поволі починає нагадувати політичні кризи періоду Віктора Ющенка. Тоді через чвари у середовищі "помаранчевих" успіхів на виборах досягли регіонали. Друга така поразка екс-революціонерів виявилась більш болючою та мала суттєві наслідки для долі країни.
Зокрема, у березні 2006 року "помаранчева команда" підійшла до парламентських виборів в роздробленому стані, в той час як поплічники Віктора Януковича зуміли добре попрацювати зі своїм електоратом.
"Партія регіонів" зайняла перше місце, завоювавши тоді 186 депутатських мандатів. Блок Юлії Тимошенко отримав 129 парламентських місць, а ющенківський "Народний союз "Наша Україна" - тільки 81.
Соратники Януковича після цього стали потихеньку повертатися до влади, а прибічники Ющенка і Тимошенко стали замислюватися, в чому саме полягала "революція", перемогу у якій вони так довго святкували.
Через два роки ситуація повторилась, і коаліція "демократичних сил" почала швидко рухатись до втрати реальної влади.
Увесь 2009 рік Ющенко і Тимошенко вели один з одним політичну війну, внаслідок чого їх електорат виявився дезорієнтованим.
У лютому 2010 року в атмосфері суспільної байдужості президентські вибори виграв Янукович. І вже через кілька місяців українці жили в іншій країні, з іншими нормами політичної боротьби і помітним рухом до встановлення авторитарного режиму.
Тоді винуватцем розвалу демократичної коаліції були Ющенко і Тимошенко. Зараз Ющенко не бере участь у політичному процесі, але його колишня візаві розраховує на повернення до влади.
Шанс для Тимошенко
Складається враження, що розбрат у владній команді може поставити під загрозу нормальне існування країни. Не будемо забувати, що йде війна, Росія розраховує на дестабілізацію в тилу, і саме в такій складній ситуації на перший план виходять популісти. Їм байдуже, що буде потім. Головне – спекулювати на труднощах поточного періоду.
Чергові президентські вибори мають відбутися у 2019 році. Робити прогнози щодо їх результату – справа невдячна. Швидкоплинний перебіг подій у вітчизняній політиці вже неодноразово доводив ризикованість будь-яких довготривалих прогнозів. Віктора Януковича як політика ховали ще у 2005 році, але потім виявилось, що такі висновки були дуже передчасними.
Але ніхто не знає, чи Порошенко та країна дотягнуть до виборів за графіком. Надто багато чинників впливають на цю невизначеність.
Певною репетицією в цьому випадку можуть стати дострокові парламентські вибори. Якщо їх не вдасться уникнути, то і позачергова президентська кампанія не буде вважатись малоймовірною.
В такій ситуації Тимошенко має шанси на реванш. Але дорога до цього реваншу буде складною. Тягар минулих помилок у стосунках з виборцями неминуче вплине на кампанію.
Так, для Юлії Володимирівни не буде складним завданням мобілізувати свій базовий електорат, який швидко реагує на популістські заяви та обіцянки. Але для перемоги на дострокових парламентських виборах цього може бути недостатньо. Для успіху на виборах президента – замало. Порошенко втрачає підтримку виборців, але його політичний імідж та стиль більш впевнений, ніж у Ющенка, і це може зіграти свою роль.
Прямі паралелі тут проводити складно. Боротьба триває і її підсумки можуть виявитися несподіваними для самих учасників перегонів, не кажучи про пересічних українських громадян.