Автор легенди про унтер-офіцерську вдову, яка сама себе висікла - наш великий співвітчизник Микола Гоголь. Класик точно розумів, з яким людським матеріалом має справу.
До сюжету про унтер-офіцерську вдову ми звертаємося протягом усього нашого життя. А коли життя стало ще й політикою - всі переконалися, наскільки Гоголь мав рацію.
Для чого влаштовувалася вся гучна компанія по дискредитації уряду, всі ці крики про тотальні поразки і провал реформ? Тільки з однією-єдиною метою - заради відставки прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і придбання контролю над ключовими міністерствами.
Причому, звичайно ж, заради добровільної відставки - організатори компанії не могли взяти на себе відповідальність і за цю відставку проголосувати. Але те, що для президентської адміністрації і фракції БПП було всього лише елегантною косметичною операцією зі зміни глави уряду і кількох міністрів, для коаліційних партнерів президентського блоку здавалося прямою дорогою до дострокових виборів.
І "Батьківщина", і "Самопоміч" вже бачили себе переможцями цих виборів. А колишній президент Грузії, що залишається сьогодні одним з найпопулярніших політиків країни, вже сприймав себе як українського "віце-короля" - і з ще більшим запалом продовжував критику влади.
Нікому з мрійників про дострокові вибори навіть і на думку не спадало, що президент і його фракція не збираються їх допускати. Нікому в БПП і президентській адміністрації навіть і на думку не спадало, що хтось всерйоз думає про дострокові президентські вибори і не розуміє всієї глибини задуму глави держави.
Що коли з трибуни пускає блискавки Саакашвілі - це війна. Коли з трибуни пускає блискавки Тимошенко - це боротьба. А коли з трибуни пускає блискавки Юрій Луценко - це розрахунок.
При цьому ніхто не розумів, що Яценюк - не з тих, хто втече з поля бою і залишить хитромудрим опонентам всі можливі трофеї. І що робити в ситуації, коли прем'єр залишається на чолі легітимного уряду - теж ніхто не розумів.
І що тепер? Коаліція розвалена, уряд блоковано, але про дострокові вибори ніхто не думає. Замість цього БПП спішно вербує нових депутатів у власну фракцію, щоб створити нову коаліцію все з тим же "Народним фронтом" - партією, яка фактично відповідала за уряд і піддавалася запеклій критиці з боку депутатів БПП.
При цьому в самому президентському блоці немає ніякої впевненості, що його депутати "всі як один" проголосують за нового прем'єра - навіть якщо підпишуться під новою коаліцією - і тому фракція проводить сепаратні переговори з колишніми коаліційними партнерами з метою переконати їх проголосувати за нову владу, навіть залишаючись в опозиції.
І при цьому саме новому уряду доведеться приймати важкі економічні рішення, які знищать і рейтинг БПП, і рейтинг президента. А всього кілька місяців тому - подумати тільки! - в Україні була коаліція з запасом, працездатний парламент, а за уряд відповідав, по суті, "Народний фронт". Так чому не унтер-офіцерська вдова?
На відміну від більшої частини своїх співвітчизників, щиро впевнених, що українці постійно винаходять велосипед, я щодня читаю ще й новини з Молдови.
У сусідній країні її некоронований король Володимир Плахотнюк скомпрометував один за одним уряди, які його партія формувала разом з партнерами, домігся відставки а потім і арешту - за корупцію, звичайно - колишнього прем'єр-міністра, масових народних виступів і феєричного зростання популярності проросійських політичних сил. А потім був змушений терміново знищувати чужі фракції заради порятунку стабільності і формування більшості - більшості, якій все одно ніхто не довіряє.
Крім мене, в нашій країні є принаймні ще одна людина, яка щодня читає новини з Молдови. Я хочу запитати у цієї людини: невже так важко навчитися на чужих помилках замість того, щоб виправляти свої?