Андрій Орлов (Орлуша): Чи відпустить кремлівський Герасим Муму і чи поверне Крим?!

Що підказує ваша внутрішня інтуїція, чим усе це закінчиться? Скажімо, процеси в Росії, вони всерйоз і надовго, чи це ситуативний продукт фантазії Суркова, Ернста, чи ще когось, не знаю, колективних парапсихологів, які засідають навколо Кремля.

Ну, в Росії добром, я думаю, не закінчиться. У Росії зараз немає ніяких позитивних векторів руху, і все, що зараз відбувається, направлене в гіршу сторону. Досить взяти економіку, яка прив'язана до політики ...

Хоча багато в Росії і не розуміють зв'язку між курсом долара і формулою "Кримнаш". Але навколо Кремля немає парапсихологів, там є аналітики, псевдоаналітики і є найбільш для мене незрозумілі - методологи, які намагаються вибудувати якусь струнку систему; людей, з якими вони працюють за допомогою психотренінгів, переконують у тому, що "я кращий, я все зможу". Я знаю людей, які працюють з першими людьми держави в Росії.

З Єльциним чи з нинішніми?

Ну, і з Єльциним, і з нинішніми. Нинішніх я особисто знаю досить давно, хоча не бачилися з 2000 року, хоч це і 15 років, а так, - були знайомі. Там не парапсихологи, там немає цих чаклунів, немає карт таро і не відбуваються пошуки того, не знаю чого.

А мантри Дугіна? Адже їх повинен хтось слухати?

Дугін не має контролю і навіть входу в Кремль. Є люди, які перенаправляють свої поради вгору, а є люди, які перенаправляють свої поради вниз. Є люди, які пророкують майбутнє, а є люди, які пояснюють, що, мовляв, те, що сьогодні відбувається, передбачене ними. Таких людей багато у всіх системах. Але ж головне в розумінні, чи є якісь шанси на позитивне майбутнє, якщо видно продумані і збудовані сценарії. З точки зору теорії, не обов'язково позитивні.

Ось і в Росії негативний сценарій зараз відбувається досить стихійно. Кожен наступний крок, якщо ми обговорюємо програму, припустимо, "Крим без єдиної краплі крові" або які кроки будуть зроблені по Донбасу, - так ось, там нічого, крім припущень, ніколи не було, - я бачив пару доповідей. Україна також повинна була розглядати сценарій можливого конфлікту. Тобто або ти готовий до нього, або за тебе розпишеться Європа і НАТО.

Це все так, якби Янукович не був ручним щуром Путіна, - йому свиснули, і він почав робити те, що він почав робити.

За цього щура взагалі-то і тут люди підняли руки і багато хто зробив це щиро. Мало того, я думаю, ось я бачив пореволюційні процеси в Киргизії, всі говорили: "попередня влада злочинна", але як тільки попередня влада створила легітимну партію, вона набрала достатньо, ну, не пам'ятаю точно, наприклад, 22 відсотки. Якби зараз дозволили в реальному таємному голосуванні партію умовного Януковича, як ви думаєте, набрали б там свої відсотки?

Хотів би нагадати старий жарт, мовляв, що не збирай - виходить автомат Калашникова і, яку партію не ліпи, - виходить КПРС. Це, на жаль, відноситься і до українських партій.

Тобто, люди умоглядно підтримують стару владу, і старі вектори руху  все одно є. І те, скільки до них людей в разі чого приєднається, залежить від того, які будуть гасла і що вони можуть набрехати. Повинні бути реально відомі настрої цих людей і повинні бути заздалегідь відомі реальні способи протидії.

Ось, наприклад, чому стала такою "приємною" несподіванкою  російська пропаганда, яка знову з"явилася і розвивається, - ну, коли повна брехня йде звідусіль. Як на це відреагували українська влада і в результаті український інтернет? Мені, наприклад, дивно, тому що вирішили створити міністерство брехні, яке радіє, наприклад, що вони щось вкинули.

У Росії є ольгинські боти, а у нас - боти, які працюють на владу українську, вони сидять і пишуть, пишуть, пишуть.

До речі, є люди з досить старими акаунтами, тобто старі акаунти продаються дорожче. Сенс у тому, щоб, дратуючи один одного, створювати спільне зло. Я маю на увазі, що цих людей видно, навіть якщо вони говорять правду і правильні речі, говорять їх начебто з особливою інтонацією.

А як вийшло, що ви вийшли з системи?

Я не виходив з системи, я в ній ніколи не був.

Ну, могли на ГРТ піти, покаятися, сказати, наприклад: "Ні, Крим все-таки наш, слава Путіну, слава "Єдиній Росії" і так далі, і так далі.

Так хто ж мені повірить (сміється, - ред.). До речі, нічого страшного, адже я поет не справжній, і тому в "поетичне співтовариство" не входжу. Я маю досвід роботи і в рекламі, і в якійсь досить серйозній аналітиці, а то, що я вмію римувати, вкладати сенси і здобрювати гумором, ну, коли є привід, то сміємося ...

... Ну, могли б по-іншому римувати, "Путин – наше знамя коммунизма, гордо реет над страной". А ви римуєте навпаки.

Я виріс на книжках і на віршах, які не дозволяли любити комуністів, під час мого дорослішання в 70-80 роки це було немодно. У той час ми могли собі спокійно сидіти де-небудь на дачі і в лазні. У компанії міг бути водій, молодий журналіст і секретар міськкому комсомолу.

І, наприклад, хтось розповідав анекдот про Брежнєва, сміялися всі, і я уявити собі не можу, що б хтось сказав: "ну як ти можеш, він же керує нашою величезною країною, він же рятує світ від ядерної війни". А зараз ти розмовляєш з людьми розумними начебто, і тобі хтось може сказати: "так як ти можеш, зараз йде війна, а ти" ...

... А ти на вождя плюєш.

Ну так, але для мене вождів і й не було ніколи. А Путін для мене не вождь, Путін для мене найнятий мною сантехнік на тиждень ...

... Який вирішив залишитися назавжди.

Ну і мало того, вирішив оселитися на 4-му поверсі будинку, тому що провів туди всі труби і тепер мені продає воду для унітазу. Його незмінюваність - це те, що мене дратує, можу сказати набагато більше. Тому все зло йде саме від безкарності і незмінюваності. Тобто, людина втратила почуття відповідальності.

Будь-який менеджер знає, що якщо він поставить у вас в студії тарілочку на 2 сантиметри праворуч, він не ризикує бути звільнений, але є таке правило, що тарілочка стоїть на цьому конкретному місці.  Дорогі телеглядачі, це не випадково, зверніть увагу, коли дивитеся програму на тарілочку - вона завжди стоїть тут.

Вони не наважуються Путіну сказати, "Володимире Володимировичу, не треба пересовувавати тарілочку, не треба Крим до складу Російської Федерації"? Чи він сказав, "я так сказав все".

Ну, існує, і ви напевно знаєте, що існує поняття колективного Путіна. Це як корпорація: немає Стіва Джобса - є колективний Стів Джобс. Стів Джобс не розробляє дизайн, Стів Джобс не розробляє технології, він просто це доносить до мас. Але це сприймається усіма, як його рішення.

Аналогічно і з Цукербергом. Всі говорять, якщо вас там хто-небудь забанив на "Фейсбуці", то ви говорите ось, мовляв, Цукерберг сучий син, - а Цукерберг явно цим не займався.

Ось те ж саме Путін. Коли говорять, що він - дорівнює Росії, це невірно, тому що Путін - керівна частина Росії, але з іншого боку, це один тотожний зв'язок, який міцний. Туди і увійти складно, щоб засунути туди своїх, у нас є номер за системою просування у владу і номер, який називається "Вісім голів Путіна". Це все про те, як Путін в матчі хокейної ліги забив вісім голів команді гравців, які, не знаю, по 5 раз кубок Стенлі в руках тримали: Фетисов, Касатонов і інші кращі гравці світового хокею.

Так ось, нещодавно раптом відбувається випадкове несподіване призначення людини на ім'я Дюмін губернатором Тульської області. Виявляється, він керував охороною прем'єр-міністра Путіна і Медведєва, завідував службою охорони Медведєва, але, крім цього, він грає воротарем цієї самої хокейної ліги і є її президентом.

І ось що виходить: Путін же впевнений на повному серйозі, що він сам забиває ці голи, тому що добре грає в хокей. А воротар їх пропускає з таким артистизмом, що зараз став губернатором. Ось система, тобто це не означає, що хтось запитав би у жителів Тульської області, кого вони хочуть губернатором, а просто, ну ось так - хтось, може, з ним в шашки грає, хтось в гольф.

Можливо, це питання стало риторичним: поверне не поверне ?! Поверне Савченко, поверне Сенцова, поверне Кольченко, поверне Крим ?! Чи захоче відмотати, ну якщо не покаятися, то хоч вибачитися.

Ну немає, вони ж, дивіться, спочатку висувають безглузді звинувачення, про які всі забувають під час процесу, ну поза правовим полем йде процес, а в результаті вирок повністю відповідає первісному звинуваченню. А народ же не стежить з ранку до вечора за допитами Савченко, до речі сказати, і в Україні не стежить. Що відбувається в процесі, тут нікого не цікавить.

Фейгін про це говорить, і Полозов, і Новіков, а, по суті, ми знаємо, що все залежить від розчерку пера, але ось як би діяв власник цього пера?

Один раз я чув від дуже високого урядовця, коли до нього звернулися з проханням, щодо звинувачення в контрабанді. Коли з'ясувалося, що це залежить від конкретної людини, йому казали, "слухай, а можеш, щоб зателефонувати, скажи, ну мало що, може, ти помилився, ти думав, що там щось було, а там не виявилося". Він каже: "ні, як тільки запущений процес, мені доведеться вклинюватися в систему, я можу вклинюватися в неї тільки в момент, коли вона ще не вступила в дію".

Припустимо, я можу тобі сказати по телефону: "давай вкрадемо цю чашку". Ти береш і несеш її, і потім кажеш: "він мені сам сказав", а я кажу - "ні", мовляв, це ж твоя справа вирішити - брати її в руки чи ні, і я вже не можу нічого зробити. До втручання поліції в розшук чашки можна було все, що завгодно, робити, як тільки втрутилася поліція, це вже не смішно.

Ось і тут, знаєте, вироки і Сенцову і Надії Савченко були передбачувані - всі знали, що вони такими будуть. Але тут є якась дивна для світу і для України ілюзія, що, мовляв, є відчуття, що іноді це може працювати законно.

Ну чому ж вони не почули розмову, що вона не могла з телевізійної вишки там бачити когось, ось же схема. Хлопці, ви розмовляєте з людьми, яким з самого початку не цікава ваша схема. І припускати, що хтось увімкне розум і зрозуміє, що йому довели, що Надя Савченко невинна - неможливо, тому що їм в принципі все одно, винна вона чи ні. Вони її взяли, от як там Герасим везе в човні Муму для того, щоб її втопити як, кажуть американці, з головою. Крапка.

Ніякі аргументи ніяких захисників тварин з берега на Герасима не подіють, тому що він глухонімий і він не почує їх. І тут доля собачки визначена з того моменту, як він їй прив'язав камінь на шию, після цього вже просто нічого не діє.

І з Кримом, наскільки я розумію, аналогічна ситуація, хоча життя-то простих росіян погіршилося.

Ну, розумієте, я теж іноді думаю, раптом на них чиїсь аргументи подіють. Раптом вони зрозуміють, що це як з північним Кіпром, пройшло 30 з гаком років, а він все одно такий же невизнаний ніким і не буде. Тобто територія, у якої немає шансів на визнання світом.

Чи віддадуть Донбас, ну в сенсі, підуть з Донбасу - або не підуть з Донбасу ?! Сам факт, що вони весь час декларують, ну, крім кількох людей, що це від початку їхня річ, що не земля навіть, а просто річ, доводить що ні аргументація не подіє, ні санкції.