Тому, хто не стежить за українською зовнішньою політикою, візит Петра Порошенка в Токіо може здатися пересічною протокольною поїздкою. Але насправді - це велика зовнішньополітична подія.
До Порошенка українські президенти відвідували Токіо всього тричі, а прем'єр-міністр Японії - до речі, це був чинний голова уряду Сіндзо Абе - був в Києві лише один раз, минулого року, протягом декількох годин. Так що будь-яка зустріч на вищому рівні у Токіо - це внесок в розвиток відносин з однією з провідних економік світу, до того ж країною - членом "великої сімки" і важливим союзником Сполучених Штатів.
Нинішній візит Порошенко відрізняється від попередніх президентських приїздів до Токіо тим, що в ньому цього разу була зацікавлена японська сторона. Україна стала важливою частиною японської зовнішньополітичної стратегії. І ось чому.
У прем'єр-міністра Абе є надія ознаменувати своє перебування на посаді глави уряду двома непростими досягненнями.
Перше - це підвищення ролі і можливостей японських збройних сил, надання їм права брати участь в миротворчих місіях. І друге - це рішення курильського питання.
Для того, щоб знайти компроміс з Росією, Абе і його міністр закордонних справ Фуміо Кисида вважають за необхідне підтримувати особистий контакт із президентом Росії Володимиром Путіним. Але цей контакт повинен підтримуватися таким чином, щоб не зіпсувати традиційних дружніх відносин Токіо і Вашингтона.
У Сполучених Штатах досить болісно відреагували на спробу Абе запросити Путіна до Токіо напередодні саміту "великої сімки", у якій зараз головує Японія. І тоді Сіндзо Абе вирішив зробити нестандартний хід - запросити до Токіо не Путіна, а Порошенка.
Звичайно, президент України не допоможе йому вирішити курильську проблему. Але в певному сенсі він тепер "брат по нещастю", у нього є свої проблеми - донбаська і кримська. Абе, звичайно, ці проблеми теж не вирішить. Але він цілком може спробувати себе в якості міжнародного посередника.
Порошенко - це алібі Абе. Після переговорів з ним японський прем'єр може з чистою совістю зустрічатися з Путіним - щоб обговорювати з російським президентом не тільки Курили, а й Донбас.
Але я б не поспішав засуджувати голову японського уряду за цю комбінацію. Тому що вона, як не парадоксально це звучить - насамперед в українських інтересах.
У Токіо керуються дивним висновком, що Путін після Криму і Донбасу потребує міжнародної реабілітації і вже тому готовий буде шукати компроміс щодо Курил. Але справа в тому, що Путін жодної реабілітації не потребує. Його образ "збирача земель" виключає можливість такого компромісу.
А ось виходу з донбаського тупика Путін дійсно потребує - тому що йому потрібно позбутися санкцій ще до неминучого дефолту російських держкомпаній. І він прораховує варіанти такого виходу. І в цьому сенсі прем'єр Абе, якого в Москві сприймають інакше, ніж європейських лідерів, дійсно може виявитися ефективним посередником.