Ігор Уманський: Не знаю жодної успішної економіки, яка б базувалася тільки на ліберальних підходах

Микола Княжицький
18 квітня, 2016 понедiлок
13:06

Екс-заступник міністра фінансів України Ігор Уманський розповів Еспресо.TV про податкову реформу, відповідальність за корупцію та особливості співпраці з МВФ

Вітаю вас! Ви заступник міністра фінансів досі?

Ні, я звільнився.

І не плануєте поновлюватися на роботі в цьому уряді? Це можливо?

Поки що таких розмов і пропозицій не було, тому поки що планую працювати на себе. 

Скільки часу ви пропрацювали в новому уряді? Це фактично відразу після революції?

Цього разу – півтора роки. Я прийшов у жовтні 2014 році.

Ви ж і раніше також були і виконуючим обов'язки міністра фінансів України, і в Міністерстві фінансів працювали. Як би ви порівняли цей період роботи з попередніми періодами?

Дуже важко порівнювати. З одного боку, і тоді, і зараз була глибока криза. В попередній раз я працював у 2008-2010 роках, коли пішов Пинзеник, я півтора роки виконував обов'язки міністра. Ситуація, хоча фінансова криза була і тоді, і зараз, повторюся, зовсім інша.

З одного боку, тоді  – не було війни. З іншого боку, зараз Україна мала всі шанси і була підтримувана всіма країнами у світі, крім Російської Федерації, безумовно.   І міжнародні фінансові організації, і Європа, і Сполучені Штати пропонували Україна поміч заради того, щоб вона змінювалася.

В 2009-2010 роках Україна була сам на сам зі своїми проблемами, і це, напевне, основна відмінність. З іншого боку, в цьому уряді, і вже зараз, після революції, значно змінилася свідомість і цінність людей. Безумовно, це також відображалося і в роботі, і в певних  цільових завданнях.

Корупція – нині модна тема. Це насправді дійсно настільки болюча, складна і важлива тема для України, чи є більш важливі? Як Ви це відчули, працюючи в міністерстві? 

Я на державній службі працюю майже 20 років  і скажу вам, що корупція – це  дійсно величезна проблема. І, як на мене, ескалація корупції і корупційної складової в роботі держустанов почалася, напевне, в 2003 році, коли прийшов перший так званий коаліційний, квотний, уряд, коли Янукович вперше став прем'єром, ще при Кучмі.

Це – перший прихід Януковича. І тоді вперше почали робити квотний уряд, коли  формування уряду, формування напрямків роботи визначається  все ж таки як певна винагорода за щось, воно спотворює в українських реаліях дуже багато.


У нас за часи і Кучми, і Ющенка, і вже Порошенка складається дивна ситуація розмитої відповідальності. То в нас була парламентсько-президентська, президентсько-парламентська республіка, але насправді хто відповідає за виконавчу владу?


Але ж в європейських, і взагалі в демократичних країнах всюди проходять квотні уряди. Це або одна політична сила, коли вона перемагає, або навіть широка коаліція, приміром, у Німеччині, коли ХДС і ХСС, коли є представники від християнських демократів і соціал-демократів, це також є квотний уряд…

Вони до цієї системи ішли досить довго еволюційним шляхом. У них ця система визріла як певний внутрішній попит для публічного владнання засобів управління, в тому числі політичної відповідальності.  

Україна, коли вибірково бере для себе ті чи інші західні моделі, на жаль, вона не завжди вдало це робить. Умовно кажучи, якщо взяти двигун від "Мерседеса" і поставити його в "Жигулі", авто краще не запрацює. В "Мерседесі" він чудово працює, в "Жигулях" працювати не буде.

Тобто ви маєте на увазі, що в нас партії чи політичні сили можуть когось делегувати, але жодної відповідальності потім не понесуть.  

Ви ж бачите, як усе відбувається. Політичні партії, політичні проекти - на жаль, це в більшості своїй - бізнес-проекти.  

А як це змінити? Призначати все ж таки,  що називається, технократів? Тут теж є свої мінуси. Але хтось за них повинен узяти політичну  відповідальність. Хто це має бути – одна людина, президент? Чи як тоді діяти? 

У нас за часи і Кучми, і Ющенка, і вже Порошенка складається дивна ситуація розмитої відповідальності. То в нас була парламентсько-президентська, президентсько-парламентська республіка, але насправді хто відповідає за виконавську владу?

Прем'єр-міністр, уряд, просто в нас так склалося, в нас така модель, яка схожа на польську або французьку, коли президент має свою дуже потужну фракцію. Якби він не мав такої фракції, то, очевидно, у прем'єр-міністра було би більше влади. Оскільки в нього фракція велика, то вона впливає на уряд, звичайно, і він також також через цю фракцію. 

Але за 25 років незалежності, я не помилюся, коли скажу, що в нас було 25 урядів приблизно. Тобто приблизно один рік на роботу. Що можна зробити, коли ти розумієш, що більше року в міністерстві ти не пропрацюєш?

Але в Італії, приміром, були такі періоди, що уряди на рік змінювалися і десять разів.   І в Японії були такі періоди, але країна все одно розвивалися. 

Бо там працюють інші системи противаг. Мені здається – і це моє власне переконання – нам необхідно усе-таки треба міняти модель.

Як?

Мені здається, вибрали на чотири чи п'ять років (це вже не важливо) законодавчу владу. Верховна Рада має визначати закони, мати інструменти контролю і таке інше.

Народ обрав президента. У нас насправді одна з посад здається зайвою – або президент, або прем'єр. Обрали президента, і він формує уряд на всі п'ять років. 

Тобто це така американська модель? В жодній європейській державі такої системи, мені здається, немає.  Вона дійсно є в Сполучених Штатах Америки. Ви вважаєте, що ми ментально і традиційно маємо обирати американську модель? 

Мені здається, так. Але тут буде елемент відповідальності: мене обрали, і в мене є 4 роки, за цей період дійсно можна щось робити, якісь реформи, якісь зміни.  Скажімо, цей уряд, який зараз  уже пішов. Більшість людей, які до нього прийшли, ніколи не працювали  ні на державній службі і не знають ні державного управління, ні макроекономіки тощо. 

Дехто вважає, що це добре, бо це означає, що ці люди не корумповані, не мають старих зв'язків, мають інший погляд, прийшли з бізнесу, таких людей називають технократами, як правило...

Знаєте, вони також не у вакуумі були… Вони  також були в цій країні і якщо навіть працювали у великому бізнесі. Вони працювали в тій системі відносин, які  є  в трикутнику «влада- суспільство – бізнес». Добре, вони були по ту сторону барикад або по цю. Як на мене, аргумент неоднозначний…

Тобто країна як єдиний організм - якщо щось хворе, то хворий цілий організм, незалежно де ти і чим займаєшся  Якщо ти чиновник чи бізнесмен, ти даєш хабар або береш хабар, щоб вижити.

Абсолютно. Якщо є корупція, то в неї як мінімум є дві сторони: той, хто ініціює хабарі і ті, хто їх здійснює. І не має значення, з якого боку ти знаходишся.

Може, тоді мали рацію ті, хто казав, що потрібно всіх з-за кордону запрошувати. Була така модна хвиля, в тому уряді, до речі, в якому ви працювали , де було досить багато іноземних фахівців. Як ви до цього ставитеся?

Мені здається, що ця стара теза, що прийде німець дядько німець і всіх навчить, як треба жити і працювати, хибна. Чому? В якості експертів, в якості консультантів, в якості   нових знань, умінь, нових підходів, безумовно, необхідно залучати іноземців обов'язково.

Але, ми з Вами говорили про "Жигулі", "Мерседес" і двигун. Навіть якщо в "Мерседес" поставити  двигун від Ламборджіні – цей механізм усе одно не запрацює.

Не розуміючи повністю, як працює вся система, не знаючи законодавства, не знаючи структури економіки, входити і витрачати рік на вивчення всієї проблеми – як нам мене, не зовсім успішний приклад. В якості консультантів  - так, в якості знань і розумінь певних моделей – так, але не в якості перших осіб.

Вам якось удалося зберегтися. Ви справді багато разів були в уряді, у Вас і імідж хороший, звинувачень на Вашу адресу не було.  Ви фахівець і працювали в різних політичних системах, але таких людей небагато. І те, про що  Ви зараз говорите, означає, що ми живемо в певній безвиході?  Бо більшість ті, хто давав хабарі, інші – хто бере хабарі. Хто в нас тоді повинен керувати країною?

Риба гниє з голови. І одужує також з голови. Повторюю: мені здається, що нам потрібно міняти систему. Бо коли уряд не є обраний або коли цей уряд тимчасовий…Зараз обрали новий уряд, він тільки почав працювати. Але про цей уряд говорять, що він дуже тимчасовий уряд. Як цим людям, які прийшли в уряд, розуміючи, що вони тимчасові, виробляти певну логіку, стратегію?

Як апарат буде цю логіку, стратегію запроваджувати, розуміючи, що цей уряд тимчасовий? Коли в тебе тимчасовий керівник, ти і ставишся до нього як до тимчасового. А якщо президентом обрали Петренка чи Сидоренка, він очолює уряд і несе відповідальність за все, що діється, але  в нього є 3- 4 роки для реформ. Бо нормальні системні реформи, не ті, що здаються чарівною пігулкою,  дійсно потребують років для їх запровадження. 

В консалтингу є спеціальна теорія: як управляти змінами. Ти робиш фотографію, що є на сьогоднішній день, робиш картинку, що ти хочеш отримати, з урахуванням ресурсів і засобів. Виробляєш шлях - не оптимальний, а той, який реально досягти. І найголовніше – зробити цю картинку нескладно. Найважче – це забезпечити підхід від стану, що є сьогодні, до того, як ти це хочеш досягти. І безперервність і логіка дій цього переходу має бути забезпечена.

Коли на цьому етапі міняються люди, які це запроваджують, весь цей шлях руйнується. Коли прийшов черговий тимчасовий керівник, він починає цей шлях спочатку. І так весь час ми тупцюємо на місці.

Насправді бажання щось змінити є, ніби і наміри непогані, але можливості зреалізувати будь-яку реформу зникають. Взяти ту ж саму фіскальну реформу, як ви пам'ятаєте, скільки списів минулого року було поламано?

Це ж так дивно: мовчала-мовчали, перед Новим роком почали воювати, після Нового року затвердили бюджет і знову все забули… Хоча, здавалося, і потрібно було працювати вже на наступний рік, щоб нормально  випрацювати ці моменти. 

Це так. Але знову ж таки: написати хороший податковий кодекс – це замало. Його треба запровадити. Адже в чому проблема? У нас дуже багато непоганих законів. Але вони не працюють. Чому? Бо немає системи впровадження цих законів, немає системи відповідальності.  

Призначили міністра фінансів Яресько. Вона пропрацювала трошки більше року. За рік можна напрацювати певні проекти, закони, але втілити їх у життя неможливо.

Вам було цікаво з нею працювати?

Я Вам скажу так – незвично.  

У чому полягає ця незвичність – у тому, що вона прийшла з бізнесу, чи тому що вона – американка?

Швидше, тому що вона американка. Саме в цьому. Я працював з різними міністрами, з різними прем'єр-міністрами, з людьми різних характерів, з бізнесменами. Інколи в роботі буває не це головне.

Головне – це інше бачення, здавалося б, тих самих речей. Іноді це дійсно корисно: на ту саму проблему, на ту саму ситуацію подивитися під іншим кутом зору. Це, добре, скажімо, в минулому уряді наявність людей, які прийшли ззовні, була позитивною. Але, знову ж таки, має бути баланс. 

Приміром, ви ідете до лікаря – обираєте фахового лікаря. Те ж саме, ви не наймете водія,  який не має посвідчення. Але чомусь вважається, що в державному управлінні може працювати будь-хто. Це, на мою думку, помилка.

Виробляти політику, виробляти стратегію і цілі, безумовно, мають політики. Але втілювати їх, реалізовувати їх мають все ж  таки люди, які мають досвід і професійні якості.

Ми ж і прийняли новий закон про державну службу.  Наскільки я розумію, у нас будуть державні секретарі, і вплив міністра буде значно менший, як раніше. І апарат міністерства не повинен змінюватися в такій кількості, в залежності від того, міністр яких поглядів приходить.  

Я хоч і молодий державний службовець, але я все-таки пам'ятаю, як у нас цей досвід уже був в Україні. Мені здається, коли приймали ці законопроекти, забули згадати, що у нас уже були державні секретарі. Кучма, коли обирався на президентство вдруге, один з перших прийняв досить-таки резонансний указ про адміністративну реформу (наприкінці 1990-х років), і було запроваджено інститут державних секретарів.

Пропрацював цей інститут два роки і був відмінений, повернулися до моделі, коли є міністр і є заступники. Чому це у нас не спрацювало? Умовно – є Міністерство фінансів. Є міністр  і є державний секретар. Якщо між міністром і держсекретарем конфлікт  і непорозуміння, ця конструкція не спрацює. Саме через це у 2003 році Кучма і відмінив цей закон.

Чому у європейських країнах це працює?

Знову ж таки, бо вони до цього йшли досить довго і це в них народилося як логічне продовження тієї практики, яка була. 

Не лише. Ми були в Латвії з міжпарламентською делегацією, зустрічалися  в багатьох міністерствах з державними секретарями, причому ці державні секретарі  працювали вже не в одному уряді  і зберігали тяглість процесу в самому міністерства і  професійність цього процесу управління. 

Як на мене - повертаємося знову назад – до системи відповідальності. Чи буде ця відповідальність у державного секретаря? З іншого боку – призначили державного секретаря. Але забули, що державний секретар – також людина. У нього нема заступника, він навіть захворіти не може, у відпустку піти. На період його відсутності весь  робота припиняється…

Я починаю розуміти, що Ви маєте на увазі. Якщо реформується система управління, вона повинна стосуватися всього державного інституту, починаючи від до незалежності суддів і до всього іншого. Бо якщо десь є один збій , то це породить збій у всій системі.

Звичайно. Пам'ятаєте, як у Райкіна. "Кто шил пиджак? К пуговицам претензий нет?" Так і в цій системі. Ніби нормальні, чудові елементи, але в цілісній системі воно не працює. Я чому приводив приклад з двигуном? Ніби і двигун непоганий, але навколо цього двигуна має повністю вся система  - електронна, ходова тощо - відбудовуватися, адаптуватися,  якщо міняється двигун.  

Повністю замінити машини – викинути стару  і купити нову -  також не виходить. Як пропонували – давайте замінимо законодавство: візьмемо європейське законодавство. У кожній країні має бути своє законодавство.

Дуже цікаве було наше голосування за нову систему декларування доходів державного службовця. Такої строгої системи нема в жодній європейській країні. А чому вона приймається? Бо в нас будь-який закон намагаються обходити. Вимагають жорсткий - приймемо жорсткий, а потім будемо якось обходити. Мабуть, це стосується наших підходів до законодавства і до суспільного життя. Хотів Вас запитати про співправцю з Міжнародним Валютним Фондом. Різні думки лунають. Дехто каже, що без цих грошей, як казали очільники попереднього уряду, в якому ви працювали, ми б не прожили, що в нас була величезна кількість кредитів значно дорожчих і їх потрібно було перекривати. Дехто, як наприклад Міхеіл Саакашвілі, кажуть, що ці кредити шкідливі для нашої економіки, і якби ми провели справедливу приватизацію, нам би ці гроші були не потрібні, і не потрібно жодним чином від цього залежати. Яка Ваша точка зору?

У нас з одного боку МВФ або демонізується, або роблять з нього ідеал, картинку, до якої треба іти. МВФ – це інструмент, це так званий кредитор  останньої інстанції. Коли уже ніхто на ринку тобі не дає позики, ти звертаєшся до МВФ. Це кредитор, який дає не просто позику, а й отримує фінансовий зиск,  він  вимагає певних змін, певних реформ. Для того, щоб ця країна вийшла на ринки запозичень самостійно. Для того, щоб не потребувати залучень позик, потрібно мати бездефіцитний бюджет. Бо навіщо позики? Коли доходи менші за планові видатки, у вас дефіцит, його необхідно фінансувати. Фінансувати його за рахунок внутрішніх  джерел, що робить більшість країн, можливо, але не із ситуацією з Україною - в нас немає також внутрішніх ні інвестиційного, ні кредитного ресурсу. 

На сьогоднішній день без програми з МВФ жодна  міжнародна фінансова  інституція з нами продовжувати співпрацю не буде.

І я думаю, що приватний інвестор – також. У них є довіра, коли вони бачать, що МВФ співпрацює і нормально оцінює країну, з якою співпрацює. 

МВФ в таких ситуаціях для інвесторів, кредиторів як індикатор, світлофор. Якщо він працює, продовжує програму – це зелене світло. Якщо закриває програму – червоне. 

Тобто для приватизації також важливо, щоб країна співпрацювала з МВФ, щоб МВФ позитивно оцінював становище країни?

Безумовно. Що означає червоне світло? Це означає, що МВФ оцінив ризики цієї країна дуже великими. Ми можемо вийти на ринки запозичень, але вони будуть дуже дорогі. Те ж саме стосується і приватизації.

Коли інвестор заходить в країну і в нього із самого початку система ризиків дуже велика, він в умовну ціну приватизації вкладає ці ризики. Умовно об'єкт, коли в нормальних умовах може бути проданий за тисячу доларів, буде проданий значно дешевше, враховуючи і ціну цих ризиків. 

Тому і приватизацію в цих умовах проводити також можна, але вона буде дуже дешева. І через рік-п'ять будуть запитання: чому продали так дешево?

Дуже простий приклад. Давайте подивимося нерухомість. Умовна двокімнатна квартира в Києві - скільки вона коштує сьогодні і скільки коштувала 5 років тому. Будуть зовсім різні ціни за один і той же об'єкт.  

Умови різні, ризики різні, оцінки і перспективи різні. Так само і з приватизацією. На моє переконання, ми  маємо знайти баланс і відстоювати свої інтереси.

Так, програми з МВФ, безумовно, потрібні – на цей період часу. МВФ ніколи не ставить за мету зробити інвестиційно привабливою країну, ніколи не ставить за мету економічний розвиток. Він ставить за мету фінансову стабілізацію, щоб країна могла самостійно виходити на ринки.  І цей етап ми маємо пройти. Ми маємо повернути довіру до себе як до країни, до себе як до позичальника.

А як ви думаєте, ми коли-небудь завершимо цей процес?

Безумовно. І Україна, якщо пам'ятаєте, на початку тих же 2000 років  відмовилася від співпраці з МВФ – з причини, що нема потреби в співпраці, нема потреби в запозиченнях. Ми вийшли на траєкторію зростання, у нас почалися  реформи, у нас почався розвиток.

Сказали, дякуємо, ми готові співпрацювати, але не в межах програми, а в межах співпраці, консультування тощо. Так робило багато країн, коли вони вийшли на траєкторію зростання. Коли ми не маємо траєкторії зростання, говорити, що ми закриваємо співпрацю з МВФ, було б занадто. 

Так, тоді траєкторія зростання тоді була багато в чому пов'язана із зовнішньою кон'юнктурою.  

База була занадто низька, бо те падіння, яке ми мали, почалося не відразу.  

Це дуже цікаво. Бо в нас люди думають, що в нас це падіння пов'язане було з війною, але насправді почалося воно в раніше…

Воно почалося в середині 2012 року, жодного кварталу насправді не було зростання. Економіка і промислове виробництво весь цей час скорочувалося. Але найбільше падіння почалося на початку війни – у 2013-2014 роки.

Як наслідок, база порівняння, скажімо, за 2014 рік – занадто низька. Або навіть у порівнянні з 2015, з 2016 роком -  занадто низька база, на ній легко показувати зростання. Це не є ще зростання, це поки що тупцювання на місці. Я сподіваюся, що цей уряд почне ці розмови. Я поки що не бачу розмов про економічну стратегію, про стратегію виходу з кризи.

Але в нас був такий прогресивний міністр економіки, який нібито мав щось пропонувати. Ви не чули таких пропозицій, коли в міністерстві  працювали?

У Айвараса, наскільки я розумію, було своє бачення інструментів виходу України з кризи. Йому здавалося, що необхідно було провести  максимальну дерегуляцію, лібералізацію відносин, і ринок сам почне розвиватися. 

Безумовно, це необхідно робити, але це не може бути стратегія, а лиш додатковим  інструментом спрощення бізнес-умов. 

Я не знаю жодного прикладу успішної економіки в світі, яка б базувалася винятково на ліберальних підходах. Будь-яка країна з одного боку робила максимально ліберальні умови ведення бізнесу, з іншого боку – держава стимулювала ті напрями, ті проекти, ті території, які вони вважали більш вигідними для економіки. 

У Грузії Бендекідзе був великим лібертаріанцем, хоча навіть грузинська держава в той час, коли він і прем'єр-міністр проводили реформи, вибирали пріоритетні регіони, Батумі, приміром, де вони проводили ці реформи.

Україна  значно більша і складніша країна, і у нас значно  розвиненіша економіка і промисловість. Але  той потенціал, який у нас був, втрачено. 

І тепер, коли американці кажуть, що Україна мала би бути розвиненою аграрною державою, багатьох це ображає, бо вони все одно сприймають Україну як промислову державу з великим науковим потенціалом. Він ще є?

Він є. Його можна відновити, але, повторюю, для цього потрібні державні інструменти стимулювання розвитку цих інструментів мотивації.

Але це все одно  обертається певними пільгами… А в нас кожен міністр фінансів дуже жорсткий у цих питаннях -  що жодні пільги не повинні бути, все має йти у бюджет.

Це правильно, виходячи з того досвіду і тих пропозицій, в якій спосіб хотіли ті пільги надавати. Скажімо, сьогодні пільги надаються авіації. Що відбувається? Як наслідок, створюються схеми моделі, як мінімізувати свої податкові зобов'язання.

І проти цього буде будь-який міністр фінансів. Як, наприклад, з цього виходили в Китаї. Вони брали депресивний регіон і ці пільги створювали для бізнесу, який буде побудований у цьому регіоні (пільги по основних податках). Сьогодні ви від цього маєте нуль.

Коли ви цьому "нічого" даєте пільги, сюди підтягуються інші регіони, які дають сировину, метал, локомотиви, матеріали. 85 відсотків ВВП Китаю створюється в індустріальних парках. Через 10 років вони виходять на загальне оподаткування. 

Ще хотів би Вас запитати, оскільки торкнулися питання пільг, -  про податкову реформу. Скоріше це взагалі не про пільги, але багато хто з європейців говорить про те, що їхня економіка почала розвиватися, коли з'явився малі підприємці, середній клас.  В нас теж ніби їх є багато, але різниця в тому, що там підтримують малий бізнес, що вони платять податки, а в нас – що не платять податки, є частиною суспільного домовленості, коли ви там собі крадіть, а ми тут не платимо. Цим наша підтримка малого бізнесу відрізняється від європейської підтримки. Податкова реформа мала це якось змінити. І було знову дві концепції.  Одна розроблена і Вами в тому числі,  Міністерством фінансів на чолі з пані  Яресько, а інша – профільним комітетом пані Южаніної. І був тоді конфлікт, дискусія, яка після прийняття бюджету зникла. Що було здорового чи нездорового тоді в тій дискусії? І чи мала би бути проведена в нас ця податкова реформа?

Я глибоко переконаний, що податкова реформа в Україна потрібна. Але в першу чергу вона потребує зміни саме адміністрування. Питання податкового навантаження завжди дискусійне. Воно залежить від рівня соціальних виплат. Ці виплати мають бути забезпечені відповідними доходами. В цьому завдання міністра фінансів – формувати і утримувати баланс.

Я так розумію, що тут суперечність дуже часто полягає в тому, що  реформатори або ті, хто вважає себе реформаторами, кажуть, давайте знизимо податки, всі їх почнуть платити. Вийдемо з тіні і точно виконаємо свої  соціальні зобов'язання.  А люди, які займаються управлінням, кажуть, а де гарантія , що всі почнуть платити? Ми взагалі все провалимо! Так, у цьому конфлікт закладено?

Саме тут конфлікт закладено. Тому я повторюся в чому складність і простота  роботи в Міністерстві фінансів. Складність - ти не можеш бути безвідповідальний. Ти не можеш скласти бюджет, який не є збалансований по доходах і видатках. І якщо є дефіцит – не розуміти, як ти будеш його перекривати. Якщо хтось бере в цій частині податкову складову чи соціальну складову, але намагається відмінити податки , підняти соцстандарти – і те правильно, і те правильно. Але балансу між собою воно не має. І пошук цього балансу – є завданням Міністерства фінансів. 

Тому на моє переконання, такі системні речі, як Податковий кодекс, Бюджетний кодекс мають виходити з Міністерства фінансів. Мені здається, що минулого року не відбулося прийняття Податкового кодексу в будь-якій редакції, бо не було реальної дискусії.

Було дві концепції, ідеологи цих концепції зробили класичну помилку: вони  були переконані, що їхня концепція ідеальна, а решту можна і не розглядати. Ні одна, ні друга не мали збалансованості і несли багато ризиків, тому і не були прийняті. 

Систему фіскальну потрібно змінювати. У нас насправді не таке велике податкове навантаження, якщо порівнювати з європейськими країнами. 

Але система справляння цих податків настільки складна, інструкції настільки  заплутані, що їх виконати неможливо. Як би це не забезпечував, завжди будеш щось порушувати, і на цьому грає податкова.  Вона створює такі колізії, гачки, щоб на них тримати бізнес.

Наведу той же приклад Грузії – з позитивних реформ – це спрощення адміністрування податків, де існує 6 податків, які вони робили протягом 4 років.

У нас досить часто говорять про досвід Грузії, але в нас зовсім різні умови, зовсім різні системи. Коли почалися реформи в Грузії, там було взагалі "випалене поле" - податків майже не платили, комунальні системи не працювали, доріг не було, зарплат і пенсій не було , як наслідок – у Грузії нема пенсійного фонду, виплачується лише мінімальний рівень. Тому вони пішли цим шляхом, бо податків узагалі ніхто не хотів платити.

Найголовніше в цій системі – довіра платника, а ще – невідворотність покарань.  У Німеччині, приміром,  податки платять, причому всі. Не тому, що вони хочуть. У чому проблема нашої податкової системи:  вона спотворює конкуренцію, в тому числі і через систему пільг.

Податкова система повинна бути справедлива, але справедлива  до всіх, і не спотворювати конкуренцію. І забезпечувати баланс між навантаженням на бізнес, з одного боку, з іншого – забезпечувати обов'язки держави: соціальні обов'язки, фінансування армії освіти, медицини тощо.

Цей баланс потрібно шукати. Але не впорядковуючи ті завали адміністрування цього занадто складного штучного ускладнення цих процедур, далі переходити до ставок, як на мене, помилка.

Ви зараз поза державним управлінням, хоча більшу частину життя пропрацювали на державу і для держави. Хотів би Вас запитати: можливо, Ви б  очолили чи ініціювали суспільну чи фахову дискусію про податкову реформу, реформу адміністрування? Цікаво Вам було б цим займатися? 

Я думаю, що, швидше за все, в тому числі цим займатимуся. Бо, знову ж таки, податкова реформа – це є інструмент. Це не є самоціль. Мають бути все ж таки визначені цілі, задачі, що ми в тому числі в економічній політиці хочемо досягти. Поки не буде визначено ціль, інструменти  не дадуть ефекту. Бо вийде, як у байці Крилова про  Щуку, Лебедя та Рака. На жаль,  ми маємо ту ситуацію – віз і досі там, але потроху виходить з болота. 

Тому чітка ціль, а під неї вибудовуються інструменти і у вигляді  податкового кодексу, у вигляді інших інструментів, стимулювання розвитку індустріальних, технологічних парків тощо. Але знову ж таки це є інструменти, які допомагають досягти тієї чи іншої мети.


  

Теги:
Читайте також:
Київ
+14°C
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • USD 39.06
    Купівля 39.06
    Продаж 39.53
  • EUR
    Купівля 42.23
    Продаж 42.95
  • Актуальне
  • Важливе
2024, четвер
28 березня
18:19
Ексклюзив
Атака Харкова
У Defence Express розповіли про бомбу УМПБ Д-30СН, якою РФ вдарила по Харкову 27 березня
18:07
Денис Пушилін
Організували "вибори" Путіна на ТОТ Донеччини: СБУ оголосила підозру Пушиліну та двом його поплічникам
18:06
На фото: "Київська пектораль – 2023"
Театральна премія "Київська пектораль – 2023" оголосила переможців
18:05
війна з росією нафта безпілотник
Куйбишевський НПЗ в Росії після удару БПЛА повністю зупинив роботу, - ЗМІ
18:02
OPINION
Олексій Панич
Америка завжди буде проти ударів углиб Росії
17:56
зниклі безвісти
За час повномасштабної війни кількість зниклих безвісти сягнула 50,1 тис. осіб, - Нацполіція
17:55
Оновлено
Прем'єр міністр України Денис Шмигаль та прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск
Україна запропонувала 5 кроків для розблокування кордону, - Шмигаль після зустрічі з Туском
17:41
Марʼяна Безугла
"Питання суто політичне": у Раді припустили, чому Безуглу не виключають із фракції "Слуги Народу"
17:32
Росіяни відкрили вогонь по таксі у Херсоні
Росіяни відкрили вогонь по таксі у Херсоні: водій загинув, пасажирів поранено
17:32
Володимир Зеленський
"Наприкінці травня або в червні": Зеленський розповів, коли Росія може розпочати новий великий наступ в Україні
17:28
книжка - російська пропаганда і продається в Португалії
У Португалії видали книжку про війну в Україні з російською пропагандою, українці відреагували
17:22
СУ-35 збитий
У море біля Севастополя впав військовий літак: пілот катапультувався
17:20
путін
Путін мріє про відновлення радянської імперії в кордонах СРСР, – Зеленський
17:10
Ексклюзив
Саміт ЄС, Віктор Орбан
Орбан буде вимушений змінити тактику: Тібор Томпа про нові протести в Угорщині
17:03
Верховна Рада
"Нічого не проголосували": Верховна Рада провела півторагодинне засідання
17:01
Аерофлот
Росія в обхід санкцій ввозить запчастини для авіації через Габон: обсяг експорту $1,5 млрд
16:40
Україна-НАТО
Київ скликав надзвичайне засідання Ради Україна-НАТО: причина
16:30
машина для розмінування WISENT 1
Спецтранспорт, дрони та озброєння: Німеччина надала Україні новий пакет допомоги
16:30
Росіяни атакували з мінометів поліцейських, які прибули на місце обстрілу на Херсонщині
16:26
На фото: Анастасія Приходько
Анастасія Приходько прокоментувала смерть свого турменеджера під час її концерту
16:13
Очільник МЗС Латвії Каріньш подав у відставку через скандал зі спецрейсами
16:08
Ексклюзив
Мирослав Чех
Над Польщею нависає російська загроза, а уряду байдуже, - польський політик Чех
16:06
Ексклюзив
Російські окупанти без опізнавальних знаків у Криму у 2014 році. Фото надано автором
Для наступу на Харків 100 тис. недостатньо: у бригаді Гвардії наступу припустили, скільки військ потрібно РФ, щоб захопити місто 
16:00
OPINION
Богдан Буткевич
Звільнення Данілова — це страх Зеленського. Через підступи Єрмака
15:59
ЗСУ, мобілізація
Мобілізація: на Полтавщині поліція отримала від ТЦК звернення про доставку 30 тис. військовозобов'язаних
15:48
На фото: Стівен Спілберг
Стівен Спілберг назвав "Дюну 2" одним з найяскравіших науково-фантастичних фільмів, які він бачив
15:39
На фото: потяги
Україна та Словаччина цьогоріч запустять новий залізничний маршрут Київ - Кошице
15:04
Ілюстративне фото
Росіяни вдарили по селу на Харківщині: вбили жінку та поранили чоловіка
15:02
Авдіївка
Заступник комбрига 3-ї штурмової Жорін розповів про пріоритет росіян на Авдіївському напрямку
14:48
окупанти Мелітополь
У Мелітополі окупанти використовують авто з РЕБ "Пелена" для блокування мобільних і захисту від вибухових пристроїв, - Федоров
14:47
малюнок, діти
У Мінсоцполітики розповіли, скільки дітей в Україні потребують усиновлення
14:32
На фото: гурт "Бумбокс"
"Бумбокс" презентував пісню "Фіртка", записану в проміжках між бойовою роботою
14:02
OPINION
Ольга Лень
"СВО" проти України стала "священною війною" Росії
14:00
щеплення вакцинація
Захищає від штаму "Омікрон": в Україну доставили понад чверть мільйона доз вакцини проти COVID-19
13:55
Джонні Депп "Пірати Карибського моря"
Наступних "Піратів Карибського моря" знімуть без Джонні Деппа, - продюсер
13:48
Еспресо та “Голка”: “Бачимо прояви цензури і спробу зняти матеріал про Шуляк і Кубракова з сайту”
13:48
"Свідчення потепління": українські науковці виявили новий вид рослин біля станції "Академік Вернадський"
13:45
Інфографіка
долар євро валюта обмін
Курс валют на 28 березня: скільки коштує долар, євро та злотий
13:39
Роман Насіров
Ексголову ДФС Насірова залишили під вартою ще на два місяці
13:35
Ексклюзив
Александар Вучич
Заява Вучича про загрозу національним інтересам Сербії - його внутрішня політична потреба, - політолог Варґа
Більше новин