Тіньовий міністр оборони Канади Джеймс Безан має українське походження. В попередньому уряді Канади він обіймав посаду парламентського секретаря Національного міністерства оборони (2013-2015 роки).
Безан днями побував у Києві в ролі одного зі спікерів 9-го Київського безпекового форуму. В перерві журналісту Еспресо.TV вдалося поговорити з ним про найбільш болючі питання українського сьогодення, міжнародну систему безпеки та російську агресію.
Канада є однією з країн, які надають військову допомогу Україні та її армії. Які ми зараз маємо шанси отримати допомогу летальною зброєю?
Допомога, яку спільно надають Канада, США та Велика Британія, — це не лише посилення боєздатності української армії для боротьби з російською агресією на Донбасі. Мова йде також про підготовку військових за стандартами НАТО. Це відповідає намірам України стати членом НАТО.
З розмов з українським послом та українськими військовими я знаю, що Канада надала все, що потрібно для українських військ, які перебувають на фронті на Донбасі, коли йдеться про нелетальну зброю. І нинішній ліберальний уряд Канади націлений продовжувати цю співпрацю.
Коли я був у міністерстві оборони та й нинішній уряд разом зі США розуміють необхідність розширити допомогу стосовно летальної зброї. Ми узгоджуємо позицію зі Сполученими Штатами, і, нагадаю, Конгрес надав президенту право зробити такого типу інвестиції в Україну. Особисто я бачу перевагу в наданні снайперських гвинтівок, комплексів Javelin, оборонного озброєння — воно було б дуже корисне.
Останнім часом ми спостерігаємо зміну гри, всі бачать наростання ескалації та недотримання Мінських домовленостей росіянами. І на моє переконання Захід, особливо США і Канада, мають зрозуміти, єдиний спосіб змусити їх відступити — це надати Україні зброю, яку вона просить.
Які ви бачите механізми повернення Криму назад до України?
Сподіваюся, що ми знайшли дипломатичне вирішення цього питання і Росія піде звідти. Це потребує потужного НАТО, справді потужних Сполучених Штатів. Я маю на увазі, що способи стримання, обороноздатність НАТО та його союзників, особливо США, мають бути вибудувані до того рівня, коли Росія не наважиться кинути їм виклик.
Мають бути продовжені санкції та всі інші заходи ізоляції, які тільки можуть бути застосовані щодо Путіна та всіх його клептократів. Я вважаю, що санкції мають застосувати до Путіна особисто та всього його оточення. Панамський архів сказав нам дуже багато. Ми маємо притиснути всіх його клептократів, олігархів, чиновників.
Санкції та заборони на пересування подіють на цих особистостей дуже жорстко. Вони мають розуміти: якщо вони хочуть вільно робити бізнес, то мають забратися з України, включно з Кримом.
А ви думаєте, це реалістично — застосувати санкції персонально проти Путіна?
Я вважаю, що ми його дістанемо. Законодавство у Канаді дозволяє застосовувати санкції до всіх, хто залучений до корупції, смертей та ув'язнень певних людей. США наполегливо працюють в цьому напрямку.
За останній час з'ясувалося багато фактів. Достатньо згадати вбивство Бориса Немцова, отруєння у Великій Британії Олександра Литвиненка, сміхотворний судовий процес та засудження Надії Савченко. Усі ці речі вибудовуть одну лінію та вказують особисто на Путіна.
Вважаю, ми повинні бути більш агресивними стосовно санкцій. На саміті НАТО у Варшаві ми маємо повернутися до стримання, оборонних заходів, що означатиме більш потужну військову присутність, таку, яка досягла б України.
Нинішній уряд Канади намагається змінити наратив та проводити діалог з Росією. Попередній уряд, до якого належали ви, був проти такого підходу та запровадив режим ізоляції Росії. Ви і зараз вважаєте, що з Путіним не можна розмовляти?
Особисто я в опозиції до підходу, який обрали прем'єр-міністр Джастін Трюдо та міністр закордонних справ Стефан Діон. Вони вірять, що їм потрібен діалог з Росією та Путіним з тих питань, де ми практикували ізоляцію. Ми намагались витиснути Путіна та Кремль з усіх найбільших міжнародних організацій, включно з G8 та G20. На мою думку, потрібні подальші кроки з ізоляції.
Якщо ви не практикуєте політику ізоляції, то зміцнюєте Путіна. Слабкість його провокує. Кожен раз, коли він думає, що ви слабкі, то робить щось таке, що ми бачили в Криму, в Грузії, Естонії. У його сприйнятті США та Захід слабкі.
Коли ми чуємо про діалог з Росією, це пояснюють нормалізацією стосунків. Мантра, яка йде він уряду Трюдо, перекликається з тим, що говорив Обама, коли вперше став президентом, а Хілларі Клінтон була державним секретарем. Вони говорили про перезавантаження та діалог. І все що вони зробили, це дозволили Путіну випередити їх у впливі.
Усі країни, коли мають справу з Путіним, повинні мати тверду руку, аби він розумів, що ви відповідаєте вогнем на вогонь.
Канада має вирішувати певну низку питань з Росією, наприклад в Арктиці. Як це робити без діалогу?
Ми говоримо щодо цих питань з Росією. Не напряму з Путіним, але з Кремлем через Арктичну Раду (це міжнародний міжурядовий форум. — Авт.). До нього входить лише кілька країн.
У регіоні зараз спостерігається мілітаризація. Не лише з боку Росії, але й з нашого та Сполучених Штатів. Китай, який не входить в Арктичну Раду, купує криголами та підводні човни.
Це дуже чутлива зона з точки зору навколишнього середовища. Вона важлива для торгівлі, навігації. Морські масиви криги продовжують зникати через глобальне потепління. Є ряд питань, щодо яких ми можемо співпрацювати в регіоні: навколишнього середовища, пошуку та спасінні, протидії глобальним природним катастрофам.
Росія відповідальна за видобуток природних ресурсів, її нафтові свердловини та нафтопроводи весь час протікають, виплескуючи нафту. Ми хочемо бути впевнені, що у такій чутливій зоні як арктичний океан та арктичне узбережжя Росія виконує міжнародне природоохоронне законодавство, що вона зараз і робить. Нам потрібне обговорення цих питань і ми його ведемо.
Але коли йдеться про мир та безпеку у Європі, ми не хочемо їх залучати. Вони не є відповідальним гравцем, коли йдеться про економіку. Бо, як говорять, є лише три речі, які експортує Росія: це енергія, корупція та армія.
Євросоюз наразі має проблеми з мігрантами, війною в Сирії та ще кілька питань, де, як наполягає низка лідерів, їм потрібен діалог з Росією. Що ви на це скажете?
Я вважаю, що Росія доклала руку до кризи з мігрантами. Вони бомблять сирійців, вони не є відповідальним партнером по коаліції. Власне, як сказав експерт Девід Кремер, вони не партнери по коаліції, вони партнери Башара Асада.
Вони воюють не лише з "ІДІЛ", але й з багатьма повстанськими організаціями, які намагаються звільнити країну. Вони воюють з Вільною сирійською армією, яку підтримують американці, британці та інколи канадці. Вони бомблять школи й лікарні, зокрема, нанесли авіаудар по лікарні, якою опікуються "Лікарі без кордонів". Це все підживлює кризу з мігрантами.
Є ще один аспект проблеми. Криза витискає з Європи цінні ресурси, щоб покрити витрати на біженців. Це відволікає увагу. Усі стежать за біженцями, які перетинають Егейське море, сидять в Греції, намагаються добратися до Німеччини, Швеції, Великої Британії. Тим часом люди не помічають, що Путін справді робить у Сирії.
Росіяни, оголосивши про кінець місії, забрали додому лише шість літаків. Вони все ще мають там 200 винищувачів-бомбардувальників. Вони все ще виконують багато повітряних місій, вони мають там танки, війська. І єдине, що вони роблять, повертаючи їх додому — це перекидають до кордону з Україною. Усі мають продовжувати стежити за тим, як вони ведуть гру.
Що, на вашу думку, має зробити Україна, щоб зупинити війну на Донбасі? Адже Росія явно не збирається виконувати свою частину мінських домовленостей.
На моє переконання, з військової точки зору Україна робить усе, що вона може. Якщо ж Мінськ не працює, то країни, які підписали домовленості, мають зробити наступний крок та допомогти Україні. Йдеться про Німеччину, Францію та Росію, яка, звісно, не збирається нічого робити. І тоді ми повертаємося до Будапештського меморандуму.
Де Велика Британія, де Сполучені Штати, які його підписали та гарантували свій захист Україні за відмову від ядерного арсеналу? Вони тихо стоять осторонь.
Це безсовісно та запроваджує жахливу концепцію: усі мирні договори, які лише є в світі, не варті того паперу, на якому їх написано. Зокрема, якщо вони підписані Сполученими Штатами.
США мають взяти на себе відповідальність і Росія має це зрозуміти. Путін не збирається відступати з Донбасу, відступати з Криму — до того часу, поки не побачить, що із-за куліс йде хтось, аби це зробити.