Минулого тижня завершилась довга боротьба за зміну прізвища прем’єр-міністра України. Було врешті-решт створено уряд, в якому посади віце-прем’єрів та міністрів певним чином розподілено між представниками двох фракцій – "Блок Петра Порошенка" та "Народний фронт".
Замість представника "Народного фронту" Арсенія Яценюка урядом керуватиме Володимир Гройсман. На початку урядової кризи Гройсмана розглядали як представника інтересів президента Петра Порошенка. Але після обрання на посаду глави уряду Гройсман вже встиг показати себе як самостійного політика, який має власні кадрові ресурси.
Аналіз розподілу віце-прем’єрських та міністерських портфелів між представниками двох фракцій та так званої "групи Гройсмана" показує цікаві тенденції змін у владі.
"Рішення прийнято. По фракціях…"
Зазначимо,що в уряді Гройсмана зафіксовано двократне збільшення кількості заступників прем’єр-міністра.
У кабінеті Яценюка, який останнім часом було піддано нищівній критиці, працювали всього три заступники прем'єра. У новому складі Кабінету міністрів їх вже шість.
Таке збільшення кількості заступників прем’єра не було жодним чином аргументовано під час формування нового складу уряду. Так само не було нічого сказано про необхідність повернення до складу уряду посади першого заступника прем’єр-міністра. Нагадаємо, що у кабінеті Яценюка такої посади не було.
Читайте також: Хто є хто в уряді Гройсмана. Досьє міністрів
Президентська сторона могла подати це як проведення начебто важливої "адміністративної реформи". Однак уряд створювався похапцем і навіть на таку роботу з громадською думкою не було часу.
За логікою утворення будь-якої коаліції, посаду першого заступника глави уряду мав посісти представник "Народного фронту", але вийшло інакше.
Отже, першим заступником Гройсмана і главою Міністерства економічного розвитку призначено Степана Кубіва "Блок Петра Порошенка".
Якщо згадати, що урядом також керує людина, наближена до президента, то стає зрозумілим чому з таким завзяттям БПП вів боротьбу проти Яценюка.
Окрім Кубіва у складі уряду працюватимуть ще п'ять заступників прем'єр-міністра. Серед них лише Кириленко представляє фракцію "Народний фронт". Інші заступники прем’єра або представляють квоту БПП або близькі до цієї політичної сили. Йдеться про Володимира Кістіона, Іванну Климпуш-Цинцадзе, Павла Розенка та Геннадія Зубка.
Серед них новою фігурою на всеукраїнському рівні є Кістіон, якого експерти вже встигли віднести до так званої "групи Гройсмана".
Для завершення теми віце-прем’єрів нагадаємо, що у "фронтовика" Кириленка у новому складі Кабміну забрали Міністерство культури, яким тепер керуватиме Євген Нищук (БПП).
Дві фракції та група Гройсмана
Якщо подивитися на кількісний склад міністрів, то тут теж перевага на боці БПП та близької до нього "групи Гройсмана".
До президентської квоти формування уряду належать посади міністра оборони (Степан Полторак) та міністра закордонних справ (Павло Клімкін).
БПП у новому складі уряду представляють міністри фінансів Олександр Данилюк, аграрної політики Тарас Кутовий, енергетики Ігор Насалик, культури Євген Нищук, інформаційної політики Юрій Стець, окупованих територій Вадим Черниш.
Невелика "група Гройсмана" є близькою до БПП. Незважаючи на свою малочисельність, вона має певні амбіції, перспективи яких зараз важко оцінити. Крім віце-прем’єра Кістіона, до неї входять міністр соціальної політики Андрій Рева і міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко.
Менший порівняно з БПП обсяг міністерських портфелів мають представники "Народного фронту".
У цієї фракції є контроль над МВС (Арсен Аваков), Мін’юстом (Павло Петренко), Міністерством інфраструктури (Володимир Омелян), Мінекології (Остап Семерак), Міністерством освіти (Лілія Гриневич) та Міністерством молоді та спорту (Ігор Жданов).
Отже, президентська фракція має тепер посаду глави уряду, його першого заступника, більшу частину віце-прем’єрів та важливі портфелі міністрів оборони, закордонних справ, фінансів, енергетики, окупованих територій.
До того ж лідера фракції БПП Юрія Луценка активно просувають на посаду генерального прокурора. Відповідність Луценка цій посаді є окремою розмовою. Нас в даному разі цікавить те, що за умови його призначення президентська сторона отримує ще більш широкі можливості для захисту своїх інтересів.
У "фронтовиків" в даному складі уряду меншість як за кількісними, так і за якісними показниками. Лише один віце-прем’єр, який опікуватиметься не дуже впливовою гуманітарною сферою. З важливих міністерств під контролем "Народного фронт" залишаються МВС, Мінінфраструктури та Мін’юст.
Звісно, є певний престиж в тому, що мати свого міністра освіти та свого міністра спорту, але вага цих відомств не така велика.
БПП та інші міністри
Склад уряду показує, що єдиною метою прем’єрської кризи було посилення президентського контролю над Кабінетом міністрів.
І на даному етапі це вдалося зробити. "Блок Петра Порошенка" тепер буде нести головний тягар відповідальності за дії Кабінету міністрів. Його представники мають помітну кількісну перевагу над "фронтовиками" на рівні міністрів. А на рівні заступників глави уряду така різниця стає просто вражаючою.
І главою уряду є політик, якого довгий час вважали креатурою президента. Щоправда, цей політик вже почав вести самостійну політичну кампанію, вводити у склад Кабміну власних представників та робити гучні заяви "про те, що навчить, як керувати державою".
Однак на даному етапі все одно йдеться про Гройсмана як про представника Порошенка в уряді. Тож бачимо двопартійний Кабінет міністрів з явним ухилом в бік бажаної однопартійності.
Чи потрібна така концентрація владних повноважень в умовах, коли рейтинги БПП і самого Порошенка стрімко йдуть вниз? Президентська сторона вважає, що контроль над урядом зніме питання щодо конкуренції на майбутніх виборах глави держави.
Однак швидкоплинний перебіг подій у вітчизняній політиці може скоригувати такі плани. Зараз у Раді є багато опозиційних фракцій, які будуть використовувати у власних цілях кожну помилку уряду.
Найцікавіше в даному разі, як зможе скористатися такою ситуацією "Народний фронт". Їх участь у Кабміні зараз стає не такою значною, і тому зменшується відповідальність за неминучі в умовах економічної кризи помилки.
Зараз Яценюк програв у боротьбі за вплив на уряд, але Порошенку і його оточенню передчасно святкувати перемогу. Кількість міністерських портфелів може зіграти з ними злий жарт і тоді вони будуть з сумом згадувати ситуацію, яка була до штучно створеної урядової кризи.